Шукати в цьому блозі

пʼятниця, 23 березня 2012 р.

Живність в квартирі


     Останнім часом задумувалася над тим, щоби завести якусь тваринку в хаті. Були ми на літніх канікулах в селі, де кицька з стандартним українським імям Мурка народила котенят і баба залишила нам одного на виріст. Так як діти дуже любили потискати маленьку істотку, то я вирішила дати можливість киці достатньо підрости і набратися сил перед тим, як перекочувати у місто.
І от вже декілька місяців живе з нами ще один житель – це наша кицька Яся (восени ми її привезли, коли вона вже стала розміру дорослого кота). І я ні разу практично не пошкодувала, про вибір тваринки, хоч і спочатку задумувалася над кріликом чи шиншилою.

Яся тепер головна наша жива іграшка в хорошому плані: і їсть з нами, і спить, і бавиться. Головна розвага – це малий бере метр і бігає з ним з кімнати в кімнату, а кіт гасає за ним) А коли діти кота вже починають доставати, то вона тікає і ховається у ванній (це єдине місце, де вона недосяжна для малявок), хоча це напевно досить дивно) Але в принципі терпіння в неї ще повчитися! Хоч, як ми піджартовуємо, в погляді в неї проглядається приреченість…
А ще кіт – це чудовий заспокійливий засіб) А як діти люблять прикладати вухо до живота Ясі, коли вона муркає)

 Luchik

Немає коментарів:

Дописати коментар