Cadiz (Кадіс) - край Світу

Добирання було напряжним, але вартим того. В 7 ранку ми на повному серйозі ;-) хахаха були на вокзалі в Ейндховені:

Вже о восьмій, не повірете, - в Венло, а звідти - в Дюсельдорфський аеропорт на рейс до Хересу-де-ла-Фронтера - батьківщини Хересного бренді, котрий 6 місяців витримується в спеціальних дубових діжках:

І врешті решт з Хересу ми рушили поїздом до Кадісу, де першим ділом звісно ж довелось підкріпитись :-р

І оскільки ми все ж таки в Іспанії, підкріплення нам надали Тапаси звісно! Тапас - бульбочка, заправлена оливкою олією з травами:

То такий тапас - "гаряча канапка" вегетаріанська

І з м'ясцем :-) Рррррр

 Соромно признатись, але мене підкорили ті скляні пляшечки з-під води, тому одну я привезла додому. Зате маю тепер ось таку от вазочку, котра дарує теплі іспанські спогади))))

Місто чарівним чином гармонійно поєднало в собі європейську та арабську культури.

Оті всі кахельні стіни й написи (абсолютно усі назви вулиць і будинків складені з плиток) та вузенькі квітчасті вулички просто зводять з розуму.

Воно й не дивно тепер, чому в Кадісі найбільший рівень безробіття (37 %) в Іспанії. Хіба в такій красі можна працювати? Сієста форевер!!!!

А легенди... ті й взагалі повідають, що Кадіс є найстарішим містом Європи і був заснований не аби ким - Гераклом! Але основне, що я хтіла якнайшвидше повидіти - то був мій перший ОКЕАН!!!!!!! Атлантика... ЕХ :-)

Хоча, якщо тільки тихенько і на вушко - то виглядає як звичайнісіньке море) хіхіхі Ну але не применшуватимемо міць та велич океану ;-)

То була перша можливість за два роки просто поніжитись на сонечку, але мені постійно хтілось кудись тусити. Я остаточно розівчилась сидіти на місці. Наприклад, хотілось зірватись і побігти до тої, з'єднаної з пляжем тоненьким перешийком, фортеці Сан-Себаст'ян, хоча вона й закрита для відвідувачів (ось уже котре століття вона слугує лише військовим):

А дорогою до цього пляжу не можливо оминути місцевий ринок. Все як в нас: поки обиреш що купити - вже і наївся ;-) Ну й напробувались ми тоді всього. А для обіду обрали хамон - мега національна страва, гострі оливки і духм'яний хлібчик. Оливки тут, до речі, продають як в нас огірочки - двохлітровими барелями. А варіацій на тему їх засолу - просто безліч... мммм...

А найбільше нас вразили дерева в цій частині Іспанії. Окрім банальних для цих місцин пальм:

там ростуть з давніх часів отакі-от дідусі-гіганти:

і навіть драконові дерева (котрі важко зазняти  в одному кадрі :-)):

Отака-от незвична комбінація океанських просторів з величними творіннями природи і утворилась в Кадісі!

Подорожуючим:

До Кадісу легко дібратись з будь-якого міста Іспанії автобусом або ж поїздом (аеропорту в Кадісі нема). Авто і залізнична станція одразу ж в центрі міста, в 10 хвилинах пішого ходу до протилежних пляжів міста. Ночували ми в хостелі Casa Caracol (15 євро за ніч) - http://www.hostel-casacaracol.com/index.html - зручне розташування, атракції до вибору до кольору (походи на фламенко, щовечора тіпочок проводив майстер-класи з приготування традиційних страв і т.д....). Містечко невеличке, тому по місту радила б пересуватись пішки. Ще одна особливість іспанців - практично ніхто не володіє англійською, але до останнього вам намагатимуться пояснити навіть на пальцях , якщо направду потрібна допомога від них.