Останній свій день в Швейцарії ми приділили на Женеву та околиці, а саме на Женевське озеро.
Давайте почнемо з гидкої пігулки, а вже потім перейдемо до десерту за слухняність. Вкрай несмачною пігулкою виявилась сама Женева. Я її для себе відмежувала геть з Швейцарії і долучила, певно, до Франції. Принаймні, контингент мешканців міста такий же різнобарвний як і в Парижі. Ніби й нема що додати. Хіба те, що ми сподівались на позитивні враження від фонтану Jet d'Eau. Але буквально з дня нашого перебування в Женеві він був закритий чи то на реконструкцію, чи то на зимову сплячку.
Звісно, мене б дуже потішили оглядини адронного колайдеру, - але довелось вдовольнитись краєвидом сотень яхт вздовж берега озера, котрий від того виглядає як дошкульний їжак.
Тож, досі маючи діючий Пасс по Швейцарії (http://poljusy.blogspot.nl/2013/01/blog-post.html), довго часу не гаючи, ми рушили потягом вздовж північного берегу найбільшого альпійського озера, а вірніше - вздовж швейцарської рів'єри. Хоч краєвиди кардинально не змінились, від них усе ще неможливо було відірвати погляду.
Приїхавши в Montreux, ми змінили транспортний засіб і вже автобусом рушили до замку Chillon. Замок, котрому заледве тисячоліття, завдяки розташуванню, протягом століть був стратегічним об'єктом.
Здається, буцімто замок розташований на землі, проте він вибудувався на скельному плато, і з сушею його з'єднює місточок.
06.11.2012
Давайте почнемо з гидкої пігулки, а вже потім перейдемо до десерту за слухняність. Вкрай несмачною пігулкою виявилась сама Женева. Я її для себе відмежувала геть з Швейцарії і долучила, певно, до Франції. Принаймні, контингент мешканців міста такий же різнобарвний як і в Парижі. Ніби й нема що додати. Хіба те, що ми сподівались на позитивні враження від фонтану Jet d'Eau. Але буквально з дня нашого перебування в Женеві він був закритий чи то на реконструкцію, чи то на зимову сплячку.
 |
| Тут мав бути фонтан... |
Звісно, мене б дуже потішили оглядини адронного колайдеру, - але довелось вдовольнитись краєвидом сотень яхт вздовж берега озера, котрий від того виглядає як дошкульний їжак.
Приїхавши в Montreux, ми змінили транспортний засіб і вже автобусом рушили до замку Chillon. Замок, котрому заледве тисячоліття, завдяки розташуванню, протягом століть був стратегічним об'єктом.
Здається, буцімто замок розташований на землі, проте він вибудувався на скельному плато, і з сушею його з'єднює місточок.
Люди кажуть: "Щасливий той, хто, для того щоб повечеряти, бере із собою закордонний паспорт"... Того дня ми були щасливими!
Ввечері ми сіли на пароплав з Лозанни до Франції, а саме в містечко Evian-les-Bains. До сих пір я гадала, що то лишень назва мінеральної води... Ба ні, то ще й курорт. Тож в Evian ми притусили з цілком визначеною ціллю - поїсти нарешті по-людськи. Evian, в свою чергу, стрів нас не надто приязно - усі ресторанчики пропонували лише дрінки, а кухня була закрита. Та й дарма, бо згодом ми таки надибали італійський ресторанчик, в котрому за 10 євро отримали мега-порцію грецького салату, смачнючої пасти, кави та ще й тірамісу. Оце так палітра країн вийшла в одному абзаці!
Не можу попрощатись з Швейцарією, кажу "До побаченя" з надією на тиху старість в якому-небудь глухому куточку цієї країни.
06.11.2012
Medvedyk
Буду навідувати тебе в старості :)
ВідповістиВидалитидомовились, мацьонько!
ВідповістиВидалити