Бенілюксівський week-end (ч. 1)

Ми з Даною злими та невиспаними совами, а Наталочка кумедною та натхненною, рушили суботнього ранку в Льєж. Завдяки новітнім і не дуже технологіям час минув швиденько.

Перша ситуація більш ніж стандартна завдяки мережі WI-FI в голандських поїздах і вона кардинально міняється опісля перетину кордону. Смартфони, айфони та андроїди уступають місце книжкам, і навдивовиж не електроним!

На щастя, я не очікувала чогось особливого від Льєжу, отож йому не вдалось мене розчарувати. Місто - неоднорідне з купою новобудов в центрі, котрі створюють атмосферу індустріальності, а не довгої історії, що тягнеться з 558 року. Особливо це вчувається з гори Bueren.

А між тим, задля такого от сюрпризу довелось подолати 406 сходинок.

А відчайдухи помолодше долали їх навперегін ;-)

Звісно також запам'яталась центральна площа, але лише завдяки створенню оманливих вражень. Забачивши її, здається, що площа св. Ламберта - то щось надзвичайно витончене та химерне. Наблизившись, ти розумієш, що це всього лишень сірий та похмурий палац князів Єпископів.

А раніше на цій площі височів собор св. Ламберта. Нині його колишня територія відзначена залізними стовпами, котрі спершу нас здивували своєю недоречністю.

Головний собор міста також не справив на мене належного враження...

Можливо мені просто вже досить подорожувати?..  А то вибагливою стаю, мене все важче здивувати.

Хоча певно й сама суть подорожей не в тому аби побачити якусь надзвичайну споруду чи пейзаж. Суть в дрібницях - в чуваку, котрий щось загубив і в прямому сенсі облазив навкарачки кожен люк:

в нових способах переселення:

в хатніх тваринках:

і кумедних скульптурах:

Трохи потішив мене і музей Aquarium.

Справжнісінькі акулятка

А рибки просто заворожували і здавалось, що на них можна гледіти вічно. Як заставка на десктоп, нє? ;-)

Загалом в тому музеї вагон всього цікавого, але ми не дуже вписувались в дитячу аудиторію відвідувачів.

Зустріч двох Умок

Але Льєж не був сьогодні нашим Final Destination. Ми збирались провести вихідні в Люксембурзі (моя 20-та країна і перше й останнє (за неіснуванням інших таких в світі) герцогство). Але оскільки виявилось, що наші квитки не мають обмежень по часу вздовж маршруту, ми скористались можливістю здійснити отаку-от проміжну зупинку на теренах Бельгії. А в Люксембурзі я ось вже півтора роки як мріяла побувати... Тож наближаючись до Льєзького вокзалу я була в передчутті!!!

Ще зранку глянувши на той вокзал, здавалось що він мені винесе мозок. Конструкція ще та!..

Мільйони металевих арок в руках Сантьяго Калатрава утворили епічну споруду. Котра вочевидь не лише мені прийшлась не до смаку. Увійти до вокзалу нам не дозволили, повідомивши, що він замінований. Ми не здивувались... Хіба ж може хоча б одненька подорож минути без пригод? ;-)

Файно те, що все файно скінчилось і таки за годину ми вже мчали до Люксембургу.

Medvedyk