Знайомство з цим, ще донедавна найбільшим портом в світі, почалось з пригод. Саме в ньому ми спізнились на автобус до Швейцарії. То був епічний провал. Вдруге я хтіла замість тиняння містом відвідати зоопарк, проте, знову ж мене спіткала невдача. І лише за третій раз в сукупності я була задоволена Роттердамом.
Але, щоразу моя думка про Ротnердам змінювалась... Я і досі не знаю хто він є насправді. Мегаполіс, котрий, особливо ввечері, вогнями схлжий до Великого Яблука.
із славнозвісним мостом Erasmus, що мені швидше нагадує хробачка в тому яблуці, аніж лебедя, як решті світу)))
Чи місто, шляхи котрого перенасичені історією та мистецтвом... Адже поєднання сучасної архітектури з середньовічною прям таки фантасмагоричне.
Недалечко від бачених вже раніш в Хелмонді (http://poljusy.blogspot.nl/2013/04/helmond.html) кубічних будиночків:
що їх дахи утворюють досі не бачене зоряне небо:
розташовано кілька соборів та ратуша, дахи котрих суттєво вирізняються на фоні навколишнього авангарду.
А прапор та герб Роттердаму до щему в серці нагадують про рідний ФК.
На тій же площі перед головним собором святого Лаврентія ми встигли захопити мить весни.
Прогнозують, що цьогорічне літо буде найхолоднішим за останні два століття, тож з таких миттєвостей складатиметься уся історія нашого голандського літа.
І, як гномиків у Вроцлаві (http://poljusy.blogspot.nl/2012/06/wroclove-8.html), в Роттердамі можна вишуковувати витвори мистецтва на вулицях. Щоправда, гномики були милими сміхунчиками, а, наприклад, оцей витвір Пікассо - красуні Sylvette - мене скоріш лякає.
А про цей елемент Роттердамської флори я щось ніц не знайшла... Хто зна, нащо його тут... Але я надзвичайно люблю моменти, коли знаходиш щось цікаве і відсутнє в путівниках! Відчуття ніби відкриваєш щось досі не бачене, як пройтись першим по сніговому покрову.
Глибше ми занурились в флору та фауну за відвідин найстарішого в Нідерландах зоопарку Blijdorp. Інколи, до слова, навіть важко відмежити флору від фауни... Гадаєте то маки?
Ееее ні, то пташки. Скіки жию, а ще м такого не виділа. Уся територія зоопарку розподілена по континетах, що оздоблені у відповідному стилі. І всі тваринки так близенько, що з ховрашками ми поспілкувались тет-а-тет ;-)
Але основне моє Хочу стосувалось Акваріуму... Отакеного, щоб відчути себе русалонькою в морських недрах.
Хоча в цьому образі мене швиденько підмінила черепашка в промінні слави )))
До речі, про славу. В зоопарку є своя алея зірок... Зірок-Танцюристок та Зірок-На підпитку:
Але для мене зірками вечорами були Умки!!! Два білих ведмедика.
Чи ж то три? ;-)
Ми в захваті ще довго спостерігали за ними з купою дітлахів. Задля такого не соромно й впасти трішки в дитинство.
Як ведмедики пірнали, усі глядачі, затамувавши погляд, мріяли, щоб він підплив ближче до скла і показавсь нам. Проте, усе що нам показав ведмедик -
А згодом, він тією ж дупою довго терся до скла вольєру. Кімната сповнилась реготом :D
Сподіваюсь, що їм усім там не зле живеться. Blijdorp входить до невеличкого списку зоопарків, в котрих тваринки успішно поповнюють свою чисельність.
Та й нам не зле живеться! Чого і Вам бажаю :-)
Medvedyk
