Завдяки взятій на прокат машині, вже за 15 хвилин ми доїхали від аеропорту до Каркассону. Спершу я була здивована безлюдністю та сірістю міста (на жаль, саме тут ми і пообідали... Не повторюйте наших помилок, дочекайтесь кульмінації подорожі - фортеці!). Адже раніше від Коліна (француза за походженням) я чула захопливі спогади з дитинства про це місто.
Але варто було нам завернути в провулок, що вів до фортеці, як очі почали мимоволі захоплюватись картинкою.
А ось і він. Здається, що то маленький середньовічний замок, котрий сховався в літній зелені.
та глянувши на фортецю з іншого боку річки Од, розумієш (вірніше намагаєшся осягнути) усю її міць та величність.
Саме цей пейзаж в мене найбільше асоціюється з фактом, що в 1215 році саме в цій фортеці відбувся перший суд католицької церкви, що послужив початку Інквізиції. До цієї поїздки провінція Лангедок (де власне й розташувався Каркассон) в мене ассоціювалась виключно з Жоффреєм де Пейраком, але аж ніяк не з катарами (релігійний рух або "єресь" - це кому як) та Інквізицією. Що тут скажеш... Дівки ;-)
Я почала з меланхолією згадувати безлюдність нижнього міста (або Бастіди) щойно ми увійшли до фортеці Каркассон. Вулички настільки вузенькі та багатолюдні, що світлофорам надана влада керувати потоком туристів ;-)
Але і в цьому вулику можна було знайти тихі куточки. Периметр оборонних стін фортеці становить понад три кілометри. І виявилось не так багато бажаючих познайомитись з кожним камінцем поближче. Хоча, як на мене, саме тут краєвиди найзахоплюючі!!!
Medvedyk
