Шукати в цьому блозі

пʼятницю, 23 березня 2012 р.

Живність в квартирі


     Останнім часом задумувалася над тим, щоби завести якусь тваринку в хаті. Були ми на літніх канікулах в селі, де кицька з стандартним українським імям Мурка народила котенят і баба залишила нам одного на виріст. Так як діти дуже любили потискати маленьку істотку, то я вирішила дати можливість киці достатньо підрости і набратися сил перед тим, як перекочувати у місто.
І от вже декілька місяців живе з нами ще один житель – це наша кицька Яся (восени ми її привезли, коли вона вже стала розміру дорослого кота). І я ні разу практично не пошкодувала, про вибір тваринки, хоч і спочатку задумувалася над кріликом чи шиншилою.

Яся тепер головна наша жива іграшка в хорошому плані: і їсть з нами, і спить, і бавиться. Головна розвага – це малий бере метр і бігає з ним з кімнати в кімнату, а кіт гасає за ним) А коли діти кота вже починають доставати, то вона тікає і ховається у ванній (це єдине місце, де вона недосяжна для малявок), хоча це напевно досить дивно) Але в принципі терпіння в неї ще повчитися! Хоч, як ми піджартовуємо, в погляді в неї проглядається приреченість…
А ще кіт – це чудовий заспокійливий засіб) А як діти люблять прикладати вухо до живота Ясі, коли вона муркає)

 Luchik

середу, 21 березня 2012 р.

Рига – «Наодинці із самою собою»...


Тут наші шляхи з дівками на жаль мусили розійтись: на день пізніше Катя з Ірою їхали в Ригу, згодом у Вільнюс, ну а там вже Катя – до бабусі в Білорусію, а я після чотирьох робочих буднів доганятиму Ірку в Барселоні (далі буде...)
Добиралась в Ригу тими самими Прибалтійськими перевезеннями за 3 євро... Щоправда була в Ризі ще засвітла. Отож, довелось кілька годин простирчати в аеропорті... Але в мене було ще півтора кілограми мандаринок, тож мені було що до роботи))) ггг
І я таки все рівно не всиділа і занадто рано вибралась до міста (надзвичайно мила тітонька-робітниця багажного відділення навіть пояснила як можна схалявити з картою і автобусом)))
Знов на мороз, нема з ким поговорити, кафешки на ранішню каву ще всі закриті.... Такі моменти певно б мали наводити на якісь роздуми, на зазирання в свою суть...
В мене такого не виникло... Чи то страшно... Чи просто я і так файно себе розумію, бо найчастіше у всьому дію імпульсивно, себто саме так як хочеться... Себто, щоб зрозуміти саму себе - тре просто пригадати свої вчинки...
Я жодного разу в житті до того не ходила сама в кафе\ресторан\бар навіть щоб випити просто кави. Тож Рига мені запамяталась більше не своєю архітектурою, а моїми відчуттями... То лише моє місто, котре я ні з ким не ділила...
Тинялась увесь день численними вузенькими вуличками, ювелірками (Рига – просто осередок виробів з бурштину, котрі я ніколи не любила; проте настільки велетенський вибір відтінків та оригінальних візерунків був, що колечко з зеленим бурштином мене тепер частенько потішає), вподобала собі будиночок з котами, ну а після обідання зеленим борщем взагалі відчула себе як вдома))) Найдивніше, що найнезугарнішою спорудою для себе визнала Ризький замок. Завше замки вражають чи то своєю оригінальності, чи то монументальністю, чи то суворістю, чи то загадковістю, а ризький..... я б навіть не вшарила, що то саме замок, якби то не було підписано)))
Ну і опісля попередніх країн, Латвія – це європейський рай лояльних цін. Тож, як на мене, її безперечно вартує відвідати за наявності шенгенки, проте обмеженості в коштах...

Medvedyk

понеділок, 19 березня 2012 р.

Друге оновлене дихання



            Часто «сверблять» руки позайматися якоюсь творчість… Дяка долі, що подарувала донечку, тому є на кому експериментувати в плані дитячих модних тенденцій) Так як наслідувати нікого і ніщо не люблю, тому зазвичай щось сама придумую, або благо є інтернет-ресурси різних рукодільниць, то можна якусь ідею частково запозичити.
Весна на носі, тому захотілося сплести Владі нарядну, але теплу безрукавку. Хресна вислала доні гарні весняні коричневі чобітки, тому  над питанням кольору голову не ламала) Наступний крок – це похід на гуманітарку в останній день. «Чому?»,- спитаєте Ви. «Бо можна буквально за 1-2 гривні купити светр, плетений хорошими нитками», - відповім я (якби купляла на безрукавку нитки на базарі, то треба було би викласти 70-100 грн в залежності від якості). Далі светр перем, сушим і поремо. Розпорювання светра займає трохи часу, але так як зявився помічник (муж долучився до процесу творчості, так би мовити), то процес просувається досить швидко.
До речі, будучи на хенді, помітила цікаву людську рису чи то прояв… Якщо до людини, яка там знаходиться, хтось подзвонить, то вона відбріхується різними побрехеньками… Щось на шквалт: я на базарі, я в маршрутці, я ще на роботі… Тобто почути правду про місцезнаходження людини мені вдавалося надзвичайно рідко… Виходить, що людина стидається своїх дій, а по логіці – й самого себе… Дивний нюанс для мене. Що ж тут такого постидного? До речі в мене є знайома, в якої є магазин на Південному, то її дочка всі речі з магазину носить по 1-2 рази, а потім вони продаються як нові… Отакий абсурд!
Якось відійшла від теми… Тому повертаємося до безрукавки. Далі коротко: малюємо викройку (можна по тому светру, який зараз носиться) і починаємо плести.
   Отак починався процес… Кіт теж мені «помагає», клубок розмотує)

Далі плетуться всі частини, зшиваються і на верх придумала ще пришити хутро крілика (якісь залишки були вдома). В результаті отримала таке:
Гудзики і камінчики купляла в магазинчику в Ашані. Не знаю, як він називається, але це не просто магазинчик, це магазинчик-мрія! Як туди заходжу, то стільки ідей виникає… Але не хватає ще як мінімум 10 рук) Трохи в порівнянні з іншими може й дорогуватий (заплатила 21 грн), але за широкий асортимент все-таки надаю йому перевагу.  І рекомендую!

Отже, бюджет до 25 грн) Ну і 2 тижні роботи по вечорах. Але зате ексклюзив з додаванням материнської любові) І ще стара річ отримала нове дихання)



Luchik

четвер, 8 березня 2012 р.

Перше знайомство з Пітєром (не плутати з парубком з програми))))...


Добирались з Талліна (http://poljusy.blogspot.com/2012/03/blog-post.html) в місто на Неві ми всього за 3 євро.  Дякуючи пропозиції від Прибалтійських перевезень (це не реклама, але дуже рекомендую - http://www.simpleexpress.eu/lang/)... А враховуючи те, що кожному місцю в автобусі надавалась пляшка води, ну і звісно, враховуючи ціни на воду в Європі, вийшло так, що нам ледь ще й не доплачували, щоб ми проїхали цим автобусом :-р

На ранок приїхали... Холодало... Переглянувши ще в Хельсінкі прогноз погоди на -20 в Пітєрі, ми заздалегідь морально готувались і «тішились»... Ірка навіть оду склала:
Єсть город на Нєвє –
Я отморожу там себе
Трі пальца на лєвой ногє)))

І ми знайшли найкраще рішення – по приїзді тупо завалились спати)))) хіххі... Прокинувшись під вечір, вибрались аж на 1 годину в центр (дівки зрозуміють - від холоду спас шоппінг в «Lush» -   тепер сподіваємось, що наступні такі закупки замутим вже на його батьківщині в Лондоні)))), і вернулись домів... Отак відбулась наша морозна акліматизація і пообіцяли собі наступних днів часу вже не гаяти...
Наступні два дні проживались перебіжками...
Перебіжка 10 хв до метро:

З нього 10 хв до «Спаса на Крови»:

15-ти хвилинна прогулянка парком за ним:

Зігрівання смачнющим чаєм з корицею, медом, лимоном (а не тим чим ви подумали в Росії гріються:-р):

І знову на холоднечо-морознечу - до Казанського собору, де довелось відстояти, навіть не зважаючи на такий сезон, доволі велику чергу до ікони Казанської Божої Матері:

І гайда на 15-ти хвилинну пробіжку до Дворцової площі з реверансом перед Зимовим палацом:

Ну і звісно не можна вважати, що ви відвідали культурну столицю Россії, якщо ви не долучились до цієї ж таки культури... Наш варіант – відвідання театру (цього дуже бракує в Нідерландах, особливо мені...) Не вразило(((( Ходили на виставу «Квіти для Чарлі» за мотивами вражаючого роману Деніела Кіза «Квіти для Елджерона». Проте гра заслужиних і народних артистів Александринського театру мені здалась занадто якоюсь пафосною, театральною чи що...

Вечір завершився поїданням червоної рибки (зря я затоптала близько 400 гр солоненької)) хіхіхіх) та приготуванням Тіраміссу за справжнісіньким італіським рецептом з усілякими секретами...

День третій – Бандітскій Пєтєрбург:

Чудасійний день той якийсь був... Ввечері мала відчалювати сама-саменька в Ригу, тому вдалось не багато... Проте відвідали Ісакіївський собор:

І найзахопливішим була подорож по замерзлій Неві – це було щось неймовірне з купою нежданних емоцій!!!!!!
Не кожна пташка долетить до середини Неви:

Процитую шановну Ірину – Єсть люді на Нєвє:

Вагон вражень – вагон фоток))))


І вгадайте що????;-)
Агась - літом там певно гарніше))))....
П.С. Щойно повиділа в вікіпедії, що Львів – місто-побратим Санкт-Петербургу... Дива та й годі...
Medvedyk

понеділок, 5 березня 2012 р.

Тенк ю, Талллллін...


Другим пунктом нашого «зимового турне» була Естонія, і добирались ми до неї ось таким от 7-ми поверховим паромом від Хельсінкі (http://poljusy.blogspot.com/2012/03/blog-post.html) до Талліну:

По прибутті в талінський порт ми з дівками заслухались гучномовця, котрий спершу ізрєкав Талінсько-вітальний текст людською англійською, а завершив свою тираду – я не перебільшую – саме таким текстом з наступною транскрипцією: «Тєєєєєнк юююю». По ходу анекдоти про естонців – це просто опис фактів) хехехех...
Нас це настільки потішило, що ми не здогадались вийти з парому, поки персонал окремо для нас вдруге не наголосив, що ото приїхали вже))) гггг... Отут вже і ми відчули себе справжніми естонцями)))... 
Добре, що коуч-хости нас таки дочекались, хоч і злякались, коли всі пасажири вже ніби як зійшли з парому, а нас все не було.
Наступного дня пішли тинятись Таліном... а на дворі похолодало...
Найбільше мене вразила будівля Парламенту.... РОЖЕВОГО кольору)))) (видніється за нами...)

Загалом місто виглядало як загублене в казці – малолюдне:

з вкритими снігом баштами:

вузенькими провулками та стародавніми оборонними стінами:
А sightseeing ми завершили узбережжям Фінської затоки:

Та переглядом документального фільму про «Співочу революцію», завдяки котрій Естонія стала незалежною державою... Правду кажучи, досі перебуваю під враженнями від сили духу та стійкості цього народу...
Ну і щоб ви знали, як не солодко подорожувати зі мною, повторюсь як і про Хельсінкі, що літом в Талліні певно значно файніше))) гггг... Такі слова ви прочитаєте від мене ще не раз) хахаха

Medvedyk

пʼятницю, 2 березня 2012 р.

Кумедна Європа – частина 1.... (з наших спостережень)

Перша частина присвячується вулиці – знаки, люки, афіші, оголошення і т.д.


Смітнику в Роттердамі винесло мозг)))
Вивіска при вході на воркшоп по виготовленню сиру, значення досі не розумію))))





Провулок Амстердама ввічливо попереджає))))

Інтригуючий паризький люк...


Відвідувачі паризького готелю отожглі)
Правила поведінки в Луврі...


І ще)))...


Парижаночка-каналізація опісля дієти)))....

І парижанин відповідно)))....
І на завершення моя улюблена))))

Вивіска-запрошення до російського ресторану в Гданську)))
Medvedyk