Ще з часів блокнотика з вирізками картинок різних місць, було в мене чомусь таке нестримне бажання - побувати в Марселі. Проте, з моменту переселення в Нідерланди, усі мені твердили, що там за кожним кутком на тебе чигає небезпека.
Довелось, про всяк випадок, підготовку до подорожі розпочати з пошуків інфи про райони, в котрих вірогідність опинитись в халепі є найвищою. Але, за іронією долі, наш хостел розташувався прям біля такого "райончіка". На другий день в Провансі ми не мали планів, але однозначно вирішили переміститись геть з Марселю.
Проте, допоки мусимо насолоджуватись тим, що маєм. Хоча примусовість завершилась одразу по тому, як ми рушили до базиліки Notre-Dame de la Garde. І сама базиліка, і панорама міста захопили нас зненацька.
До собору довелось трохи дертись, зате ми змогли осягнути неосяжне, друге по величині, місто Франції. Краєвиди (ну і шалений вітер ;-)) змивають з ваших спогадів увесь пил і бруд міста.
А ще звідси можна розгледіти легенду... Отой мацьонький шмат землі (один з острівців de Frioul) - окупований замком Іф. Як говорив був А. Деко: "Популярність замку Іф виключно висока завдяки двом в'язням - Залізній масці, котрий ніколи там не був, та Едмону Дантесу, котрий ніколи не існував".
Але дерлись ми ж не лише задля краєвидів... Вперше я стикнулась з таким озобленням - собор мені видався радше музеєм мореплавства.
Спускаючись з пагорбів до міста ми натрапили на теж не зовсім звичне абатство Saint-Victor, котрий виглядав як фортеця (схоже "чудо" мала нагоду побачити в Порто). Свого часу абатом тут був Мазаріні. Прям не відпочинок, а тур "Стопами героїв Олександра Дюма-батька" ;-)
Після такої прогулянки ми постарались не згадувати відоме французьке прислів'я "П'ять хвилин у роті - все життя на стегнах" і вирішили поласувати прованською колоритною кухнею. Вона тут особлива - з розмаїттям рибних страв, та старанно підібраними пахучими спеціями, що не полишають ваш шлунок в спокої, поки ви не наїстесь аж до не хочу. Чи то так тільки мені здалось? ;-) Особлива національна страва - рибна зупа Bouillabaisse, до котрого зазвичай подають накраяний багет з сиром та соусом Rouille.
А десертом ми поласували вже в старому порті Vieux:
Подалі від усіх небезпек портового міста далі ми рушили до маленького та затишного Aix-en-Provence... Але то було вже завтра...
Уникайте району Noailles!
01.12.2012
Довелось, про всяк випадок, підготовку до подорожі розпочати з пошуків інфи про райони, в котрих вірогідність опинитись в халепі є найвищою. Але, за іронією долі, наш хостел розташувався прям біля такого "райончіка". На другий день в Провансі ми не мали планів, але однозначно вирішили переміститись геть з Марселю.
Проте, допоки мусимо насолоджуватись тим, що маєм. Хоча примусовість завершилась одразу по тому, як ми рушили до базиліки Notre-Dame de la Garde. І сама базиліка, і панорама міста захопили нас зненацька.
До собору довелось трохи дертись, зате ми змогли осягнути неосяжне, друге по величині, місто Франції. Краєвиди (ну і шалений вітер ;-)) змивають з ваших спогадів увесь пил і бруд міста.
А ще звідси можна розгледіти легенду... Отой мацьонький шмат землі (один з острівців de Frioul) - окупований замком Іф. Як говорив був А. Деко: "Популярність замку Іф виключно висока завдяки двом в'язням - Залізній масці, котрий ніколи там не був, та Едмону Дантесу, котрий ніколи не існував".
Але дерлись ми ж не лише задля краєвидів... Вперше я стикнулась з таким озобленням - собор мені видався радше музеєм мореплавства.
Спускаючись з пагорбів до міста ми натрапили на теж не зовсім звичне абатство Saint-Victor, котрий виглядав як фортеця (схоже "чудо" мала нагоду побачити в Порто). Свого часу абатом тут був Мазаріні. Прям не відпочинок, а тур "Стопами героїв Олександра Дюма-батька" ;-)
Після такої прогулянки ми постарались не згадувати відоме французьке прислів'я "П'ять хвилин у роті - все життя на стегнах" і вирішили поласувати прованською колоритною кухнею. Вона тут особлива - з розмаїттям рибних страв, та старанно підібраними пахучими спеціями, що не полишають ваш шлунок в спокої, поки ви не наїстесь аж до не хочу. Чи то так тільки мені здалось? ;-) Особлива національна страва - рибна зупа Bouillabaisse, до котрого зазвичай подають накраяний багет з сиром та соусом Rouille.
А десертом ми поласували вже в старому порті Vieux:
Порт запам'ятався безліччю яхт. Їх тут певно навіть більше, аніж на Женевському озері!
Хоча я не відчула обіцяної усіма путівниками та статтями про Марсель гамірної атмосфери старого порту. Можливо просто лише нам він показав усю свою сторічну втому???
Подалі від усіх небезпек портового міста далі ми рушили до маленького та затишного Aix-en-Provence... Але то було вже завтра...
Мандрівникам:
Уникайте району Noailles!
01.12.2012
Medvedyk
Немає коментарів:
Дописати коментар