Шалений день (Interlaken-Bern-Thun-Oberhofen-Geneve)

Наш четвертий день в Швейцарії  розпочався в Інтерлакені. Село селом, але ми не погребували прогулянкою тихими альпійськими місцинами. Адже Інтрелакен (в перекладі - між озерами, а саме між Тунським та Брієнцським озерами) розташувався практично у підніжжя Юнгфрау - "Вершини Європи" (3454 м.). Ще місто запам'яталось зустріччю з "непересічною", так би мовити ;-), бабулькою, котра півгодини неймовірно гарною англійською розповідала нам історії свого життя і хвалила за нашу жагу подорожей та споглядання природи, на котру більшість просто не звертає уваги.

Наповнивши груди свіжим повітрям, ми рушили в де-факто столицю Швейцарії - Берн. Увесь шлях простягся берегом озера попід горами.

Ще як Іринка побувала в Швейцарії, я здогадувалась, що Берн - то моє місто! За однією з легенд, котру я звісно ж і підтримую, назва міста походить від ведмедя. І тепер ці наймиліші (хе-хе-хе) створіння є повноцінними володарями міста. Вони усюди... Їхні зображення практично на кожному будинку, їхні фігури прикрашають фонтани:

На додачу тут ще й видно найдовшу шоппінг-галерею. Тож навіть в негоду в Берні завжди знадеться чим зайнятись ;-)

Ну й найбільша забава для туристів - то Ведмежі Ями. Звісно ж, хіба це не весело, коли практично в центрі міста берегом річки прогулюються ведмеді?

Повернувся тим місцем, в котрому він всіх мав. І правильно зробив!

Люди, схаменіться!!!! Тваринки живуть ледь не в кам'яних джунглях. І такі вони сумні-сумні були...

Окрім цієї ситуації, котра змогла і потішити, і засмутити, місто видалось надзвичайно милим. Старовиний центр розташувавсь ніби як на півострові, утвореним вигином р. Аари (найдовша річка, що від і до розташована в Швейцарії).

До того ж, осінню не мали змоги в тому переконатись, але ходять чутки, що місто є найквітучішим містом Європи. Як мешканці Нідерландів, мені в то вкрай важко повірити ;-)

Наступна зупинка - Тун, до котрого нам неодноразово довелось вернутись ;-) А містечко виявилось з секретом. У випадку війни саме в ньому мають зібратись швейцарці з півдня і розійтись по горах.

Замок Schloss Thun - символ міста

Прогулянка берегом озера видалась надзвичайно кольоровою!!! Така багата палітра!

Каралєва осені! гиг

Ну й не могли ми не відвідати найгарніший замок на узбережжі озера - Schloss Oberhofen. А чи не краса?

Між тим, ця місцевість була одним з осередків боротьби Швейцарії за незалежність. Маючи ще час до нашого автобуса, ми просто насолоджувались краєвидами. І тепер в нас з Ірчик одне на двох бажання: вернутись до тих місцин в старості, коли вже нікуди не поспішаєш, сісти на лаву і просто дивитись, дихати, думати та тішитись кожній миті.

Наступна частина дня присвячувалась вимушеним переїздам: поїхали в Тун, аби звідти дістатись Інтерлакену, взяти наші речі і майнути на ночівлю до Женеви. Логістика відпочиває :-р

05.11.2012

Medvedyk

Бенілюксівський week-end (ч. 2)

Знайомство з Люксембургом почали вже наступного ранку. Ми були позбавлені найбільшої жіночої втіхи - шоппінгу (в неділю тут навіть більшість ресторанчиків не працює, не те що магазини), але натомість отримали купу позитивних "ахів" та "охів". Єдине, що прикупили - то, за звичаєм, відкритки. От лишень більшість відкриток в Люксембурзі - то зображення герцогської родини, а не самої країни.

Найперше, що кидається в очі - багатоповерховість міста.

Існує навіть ліфт між цими поверхами, котрий може опустити вас в квартал Grund.

Ось і сам квартал, з назви котрого вже можна здогадатись, що він розташувався на "підвальному поверсі міста".

А от на "даху міста" куди не глянеш - на кожному перехресті проглядалось щось цікавеньке. Тож ми щоразу поставали перед дилемою: на право підеш - ..., на ліво підеш - ... В результаті ми обійшли кожнісінький метр старовинної частини міста! Навіть двічі. Люксембург, до речі, нагадав мені мій улюблений Зальцбург (http://poljusy.blogspot.nl/2012/10/blog-post.html), хоча скель тут таки менше.

Найцікавіше було досліджувати залишки фортеці Bock, хоча я досі жалкую, що в неділю каземати з протореними в скелі та підземними лабіринтами du Bock, були зачиненими.

Проте найбільшим здивуванням було дізнатись, що будівля-Замок близ мосту Адольфа виявилась звичайнісіньким НацБанком. Було б не зле мати рахунок в тому банку аби відвідувати Люксембург частіше, адже ціни тут позахмарні.

Тож, вгледівши пекарню-кафе "PAUL", котру ми вже випробували в Провансі та Ліллі, сумнівів щодо місця для перекусу не залишилось. Хоча ми налаштовувались лише на чайок з найсмачнішими macarons, меню потішило нас більшим розмаїттям страв з лояльними цінами.

Смакота естетична!

Французи теж топчуть деруни!)) хіх

Закінчити як пост, так і трапезу тре було б десертом, але в мене все не як в людей! ;-)

 17.02.2013

Medvedyk

Рейнський водоспад - бережіть своє серце!!!

Дістатись водоспаду можливо кількома шляхами. Особисто ми доїхали потягом до Neuhausen, звідки до водоспаду відправились пішки. І жодного разу не пошкодували про це! Адже пейзажі вздовж Рейну були не просто мальовничими:

На жаль, на знимках неможливо впізнати той лагідно блакитний колір води, котрий нам довелось повидіти. Саме такий колір уявляєш собі думаючи про які-небудь райські куточки планети.

Отака приємна прогулянка привела нас до найбільш повноводного водоспаду в Європі. І знову ж своїм виникненням він завдячує льодовиковому періоду, під час котрого ота обмандрована нами частина Швейцарії була вкрита льодовиками. І нинішнього вигляду водоспад набув 17 тисяч!!!! років тому. 

Направду, на перший погляд водоспад не справив на мене враження. Адже ж ми малюєм собі в уяві всі водоспади височезними, прихованими посеред яких-небудь скель та лісів. А цей - зовсім невисочкий...

Але місця для його оглядин настільки прораховані, що поволі це місце стає одним із найпам'ятніших! До прикладу, на попередній знимці, щоправда сильно пригледівшись, але таки можна розрізнити білі сходинки на вершину скелі посеред водоспаду. Так от, ви маєте нагоду туди потрапити, скориставшись човном! Щоправда, осінню така атракція не пропонується. Хоча я зовсім не впевнена чи наважилася б на таку "екскурсію" ;-)

Адже були й інші неймовірні місцини для знайомства з водоспадом:

І отут вже розумієш міць цього водяного потоку!!! Він гіпнотизує! Ти можеш просто дивитись на ці бурхливі води і відчувати себе без причини щасливою :-D 

А коли, пройшовши крізь скелю, опиняєшся на платформі, що нависає ледь не над самим епіцентром подій, то ніц не лишається окрім як...

...сміятись, хихотіти, гигикати та заходитись реготом. І хочеш-не хочеш, а таки мусиш погодитись з Е. Меріке: "О, Мандрівник, будь обережний і тримай своє серце міцно в руках - Я майже втратив своє від радості споглядання потужної гри струменів, що падають та розбивають поверхню води".

04.11.2012

Medvedyk