Шукати в цьому блозі

вівторок, 11 грудня 2012 р.

Манівцями Майорки ;-)

Якщо у ваші плани не входить лише споглядання морських хвиль, сидячи камінчиком на пляжі,   найкращий спосіб зануритись і посмакувати атмосферу острову - взяти машину на прокат. Відстані невеличкі, а цікавих місцин - купа! За півтора дні ми відвідали 1 маяк, 2 пляжі і 5 містечок. Щоразу здавалось, що вже гарнішого місця не знайти... а ось нате вам! 
Після відвідин Пальми (poljusy.blogspot.com/2012/12/palma-de-mallorca.html), ми помандрували узбережжям від Puerto de Alcudia до Port de Pollenca:


Той шлях хтілось пройти пішки, а не їхати, аби досхочу надивитись на ту всю красу. Погода як на жовтень була як у Львові в липні)) гиг
Опісля кількохгодинного перепочинку на одному з пляжів


ми рушили серпантином до мису Formentor "на краю землі" (найпівнічніша точка острова).


Відчуття були змішаними: почуття нудоти від серпантину, і почуття захоплення природою. Чомусь мала м кліше, що Майорка - то така собі європейська Кирилівка. Признаюсь, панове, мені за це соромно !


Наступного дня з самійсінького ранку ми знов були в своїй кареті ;-) Першим пунктом стало гірське містечко Soller. До послуг численних туристів - старенький поїзд, котрий курсує від Пальми до Сольєру. А по місту - отакий-от старенький трамвай! Пампа-парампа-пампа-парампам-пампа-папапам!


А прямісінько в будівлі вокзалу розташований музей-експозиція робіт з кераміки Пікассо та Міро. Вхід вільний.


На центральній площі міста височіє собор, спроектований послідовником Гауді - Бельвером. І, як на мене, це вчувається в архітектурі.


Наступним нашим пристанком стало містечко Deia. Знайомство з ним ми почали з пошуків місця для парковки. Атлічний квест видався: вгледь машину, що виїжджає з численних, але мацьоньких парковок в різних кінцях містечка. Врешті решт - залишили за містом...


Містечко мені нагадало одну нерукотворну великоповерхівку. Загалом острів багатий на рослиність, але тут її особливо багато - цілі оливкові та помаранчеві рощі:


А здавалося, що файні оливки на дорозі не мали б валятись ;-)


Була як раз обідня пора, то ж ми вирішили спуститись на міський пляж. Людоньки, це райське місце!!! Направду, то один з найяскравіших спогадів з усіх поїздок!!!! Шлях до пляжу вже натякав - готуйтесь до краси, курча, неймовірної! Відлуння було е-ге-геееей!

Там, де ти, там, де ми, де відлуння мрій

А ось і пляж Cala Deia...


No comments!

Пфффф... Ви ж мене знаєте,нє-нє-нє, не втримаюсь - тільки одненький ;-)
Знимки не передають бірюзовість та теплоту води; не показують невеличких печер, до котрих рукою доплисти; не дають зануритись всього на метр під воду, щоб познайомитись з усім райдужним сімейством рибок!


А ми можем передати ;-) Здивованих ахів та охів було виголошено безліч того дня! Ще один плюс того пляжу, хоч людей на ньому було вдосталь - він не туристичний. Відвідують його переважно місцеві жителі.


Уявіть як важко було полишити той пляж задля виконання наміченого плану... Адже попереду - Valldemossa (як обіцялось путівниками - місто неймовірної краси). Гммм... Гарне, не сперечатимусь, але опісля бухти - не вразило. Місто має завдячувати Ф. Шопену та Дж. Санд, котрі прожили два роки в цьому монастирі: 


Вихваляли вони всю Майорку, а більша частина слави дісталась саме Вальдемоссі. "Небо бірюзове, море синє, а гори - смарагдові... Одним словом - життя тут дивовижне." (Ф. Шопен).

Nossa, Nossa, ми любим Вальдемосcа!
Я можу довершити слова класика... А паелья - мням-мням ;-)


Але то вже гідні вихідні видались для трьох непосид! Дівки, куди наступного разу? ;-)


06-07.10.2012
Medvedyk

вівторок, 4 грудня 2012 р.

Palma de Mallorca - перлина Балеарських островів!

Після безсонної ночі в аеропорті Парижа Орлі навіть кава не змогла мене розбудити. Але посидівши на верхньому поверсі палацу Бельвер в Пальмі - я нарешті прокинулась!


З плаского даху цього замку-палацу-в'язниці відкривається краєвид, що його важко описати словами нормативної лексики.


Усе в Пальмі настільки монументальне, що важко осягнути не лише об'єктивом фотоапарату, але й людським оком!


А особливо це стосується палацу Альмудайна. Ми обходили його по периметру лишень певно пів години.


Отримати цілісну картинку можна було тільки з траси, але звивисті іспанські дороги та дещо шалений трафік  не дали нам такої змоги. От і  уривали шматочок за шматочком...


Так само, як й уривали шматочок за шматочком оці не по-осінньому жаркі сонячні обійми ;-)


І навіть шматочки іспанської кухні. То був один з найсмачніших снеків - тарталетка з овочево-рибною начинкою. Такого більше ніде не смакувала!


І ще один плюс на користь Пальми - вона здавна славиться (а от і ні - не піснею Шуфутинського) ггг ) своїми виробами з перлів. Тут ви зможете знайти прикраси на будь-який смак та гаманець. Оченята так і сновигали як зачаровані від вітрини до вітрини!

І отак з повними пазухами вражень ми вирушили на північний схід острову.


Далі, канєха ж, буде ;-)

Medvedyk

четвер, 29 листопада 2012 р.

Darmstadt - місто наук.

Не скелями єдиними славиться федеральна земля Гессен. Тож було б помилкою не відвідати Дармштадт. Хоча, кожен відвідав його з різними цілями... Усі Заповзяті пішли знову ж таки на climbing в зал:


А Непосидючі - в місто. Дармштадт видався мені неоднорідним: крихітна старовина частина міста оточена модерновими будівлями. Особливо радила б за нагоди відвідати парк Herrngarten - один з найстаріших і прям в центрі міста :-) 


На жаль, то вже був майже "не сезон", тож ми не змогли сповна насолодитись різномаїттям кольорів. Але парк всерівно зоставив по собі лише райдужні спогади.



Такі ж райдужні, як і почесні мешканці парку:



Як помандрувати в протилежну сторону (кілька кілометрів на південь від Дармштадта), то мали б втрапити в царство зовсім протилежних емоцій - замок Франкенштайн (Frankenstein). Так-так, саме він надихнув Мері Шеллі на написання роману. 





А мені замок видався позитивненьким ;-) Шкода лишень, що виглядає він недоглянутим, напівзруйнованим і нікому не потрібним. 


Хоча, раз на рік за нього таки згадують - щорічно тут проводиться масове святкування Halloween. 

Підготовка до Halloween почалась за місяць до...

Мене Дармштадт ще раз переконав в тому, що не обов'язково подорожувати лише містами з топ туристичного списку. Цікавинки оточуюсь нас зусібіч!!!

Мандрівникам:
Дармштадт знаходиться порівняно недалеко від Франкфуртського аеропорту, або ж залізниця вам в поміч!;-)
Medvedyk

понеділок, 26 листопада 2012 р.

Hainstadt - перший позитивний climbing-досвід!

Як я глянула на ті скелі, висотою з п'ятиповерхівку - йосі-пасі - єдине про що я подумала в той момент: "Ну ніц страшного, зате хоча б на свіже повітря вибралась"... Я досі не збагну як наважилась лізти. Я підкоряла траси звісно ж з верхньою страховкою, але від цього не ставало менш лячно. Особливо коли потрібно було спускатись "сидячи" на мотузці, довіряючи одному лишень гачку на вершині траси. Зате, коли таки перемагаєш самого себе; коли, знемагаючи, але таки видираєшся нагору; і на вдяку отримуєш запаморочливий краєвид, - це щось неймовірне!!!

Раніш я вже пробувала свої сили в клаймбінгу, але то було in-door та доволі стресово ;-) і доволі невдало)))



Цього разу все склалось успішніше. І, як мені принаймні здається, завдяки саме страховці.
З нею почуваєш себе впевненіше, підкорена висота стає вищою, а враження - повнішими...

Ну і звісно - підтримка друзів і їхня віра в мої сили ;-)!!!
Катєріна і Тетяна вдягали/"взували" мене та страхували, а Настюха - була таким же ж зляканим новачком, як і я - а це дуже підтримує :-р


На старт... Увага... Руш!!!

Процес пішов... чи то поліз...

На цей підйом мені пішло від сили хвилин 15 :-р


Фігура вищого пілотажу на вершині))) ха-ха

Але після нього я впевнено заявила: "На цей раз з мене досить". 
Хвилин за 10, як тільки руки перестали тремтіти, я пішла до Тетяни вмовляти її підстрахувати мене, бо хтілось ще...

Другий підйом був епічним! ха-ха 


Цього разу був лише один страх - застрягнути в тому "комині"...


Зате, на відміну від in-door climbing, маєш змогу користуватись усім підручним... Я користувалась самі бачите чим)))

Цей вільний стиль в нас "поппінгом" зветься

Але, повірте, ціль виправдала засоби!!! Краєвид відкрився шикарний! Так ген-ген за виднокрай!

Ота мацьопка цяточка нагорі - то я! Чесно-чесно! ;-)

Зацінила я скелі. Проте, це так і не схилило мене до тренувань в залі. 

Подорожуючим:

На жаль, дістатись цих скель, наскільки я знаю, можна лише машиною. Найзручніше - від Дармштату. Зате подорож німецьким автобаном, особливо його частини без обмежень в швидкості, теж приносить адреналіннихї емоцій вдосталь!


Medvedyk

пʼятницю, 23 листопада 2012 р.

День подяки ФК "Дніпро"!

Почалась ця історія з пошуку квитків на матч "ПСВ" - "Дніпро". Сайт "ПСВ" лагідно натякнув, що фанати команд-суперників не допускаються в домашні сектори, а по квитки в потрібний нам фан-сектор мене "спрямували" до ФК "Дніпро". Дніпряни теж не забарились з відповіддю... В них навіть не було наміру замовляти та розповсюджувати квитки на матчі за кордоном... Признаюсь, нам було дещо лячно і доводилось приховувати власні емоції. А це давалось нам дуже важко...



Але вболівальники "ПСВ" теж не надто проявляли емоції. Перший гол "ПСВ" вони зустріли оплесками секунд на 10, опісля чого розсілися мовчки по місцях. Місцеві фанати теж не вразили:


Ото і все на шо вони спромоглися!

Хоча таки вразили, але не приємно... Після другого голу "Дніпра" наші побігли до камер, котрі стояли неподалік від фан-сектору "ПСВ". І тут ці накурені довбні (пиво на стадіоні не продають, зате "аромат" трави накрив стадіон легким туманом) почали викидати на поле пластикові стакани, неетично жестикулювали і свистіти. Така поведінка продовжувалась вже до кінця матчу ;-( Бажання коли-небудь йти на домашні матчі "ПСВ" і вболівати за них в мене пропало моментально!

Погодьтесь, що не до порівняння з нашими гарячими хлопцями ;-)



Але одне ми знали напевне - цей вечір ми провели правильно. Буквально за кілька годин до матчу, наша викладачка з Technical Writing English повідала як зазвичай американські сім'ї проводять день Подяки (четвертий четвер листопада). Звісно, усі ми начуті про традиційну вечерю... Але виявляється опісля неї відбувається перегляд не святкових фільмів, а матчів (щоправда американського футболу ;-)).

Philips стадіон вміщає на тисячу "посадочних місць" більше, ніж львівська "Арена", котру мені досі не вдалось відвідати. Наступного року у Philips стадіону буде ювілей - 100 років! Аж не віриться, що вже тоді вболівальники так само збирались вечірком і тусили підтримувати улюблену команду.

Стадіон мене підкорив!:-) Ми отримали місця в другому ряді другого ярусу і було враження, що команди грають прям на тарілочці перед нами. 



Стадіон обігрівається!!! Під час перерви персонал "корегує" прогалини в полі!!!


Про саму гру говорити не буду - з мене ще той коментатор. Одне скажу - Коноплянка рулить!!!! Ганяв як шалений, тільки той 10 номер ми і виділи! Отож, вечір був сповнений сюрпризами. Хочу ще!!! Але вже, певно, не на ігри "ПСВ". 


Medvedyk

вівторок, 20 листопада 2012 р.

Delft - голандська Піза...

Вертаючись домів з Гааги (poljusy.blogspot.com/2012/11/den-haag.html) ми вирішили заскочити на годинку-другу в Делфт. А я то руса думала, що то буде щось типу прогулянки Ейндховеном, або ж іще гірше того - Тілбургом. Але вже вкотре була приємно здивована маленьким містечком, котре, як виявилось, було першою столицею Нідерландів! Тож, самі розумієте, купа історії прихована в невеличких провулках та каналах.

Вийшовши з вокзалу ми практично одразу потрапили до набережної річки Схі. Тільки не кажіть: "Будь здорова", бо то направду назва річки, а не я чхнула ;-)


А від неї - до Східних воріт. 


В недільний вечір місто цілком належало нам і нашим захцянкам! 


Пройшовшись в тиші вздовж кількох каналів,


ми потрапили на центральну площу. 


Навіть тут, в серці міста ніщо не порушувало його спокій. До слова, про серце... 



Аж ніяк воно нам не було схоже на серце - адже його задня частина нагадувала нам саме «задню частину» хахаха.

Але сподіваюсь вас зацікавила назва посту. Отож... найстаріша в Делфті церква  має похилену дзвінницю!!!

То не горизонт завалений, то дзвінниця "завалена" ;-)
І щойно перечитавши свій пост про Пізу (poljusy.blogspot.com/2012/04/pisa.html), можу сказати, що практично кожне слово може бути використане й в описі Делфта. Такі собі міста-побратими...

І ще одна цікавинка цього міста – його всеобємна толерантність. Факт на лице – стіна в дитячому садку ;-)

Дружба народів)))
І в нас теж дружба народів!


Й Вам зичу днів, напоєних щирою дружбою!
Medvedyk