Аудиторія 302: Манівцями Майорки ;-)

вівторок, 11 грудня 2012 р.

Манівцями Майорки ;-)

Якщо у ваші плани не входить лише споглядання морських хвиль, сидячи камінчиком на пляжі, найкращий спосіб зануритись і посмакувати атмосферу острову - взяти машину на прокат. Відстані невеличкі, а цікавих місцин - купа! За півтора дні ми відвідали 1 маяк, 2 пляжі і 5 містечок. Щоразу здавалось, що вже гарнішого місця не знайти... а ось нате вам!

Після відвідин Пальми (poljusy.blogspot.com/2012/12/palma-de-mallorca.html), ми помандрували узбережжям від Puerto de Alcudia до Port de Pollenca:

Той шлях хтілось пройти пішки, а не їхати, аби досхочу надивитись на ту всю красу. Погода як на жовтень була як у Львові в липні)) гиг

Опісля кількохгодинного перепочинку на одному з пляжів

ми рушили серпантином до мису Formentor "на краю землі" (найпівнічніша точка острова).

Відчуття були змішаними: почуття нудоти від серпантину, і почуття захоплення природою. Чомусь мала м кліше, що Майорка - то така собі європейська Кирилівка. Признаюсь, панове, мені за це соромно !

Наступного дня з самійсінького ранку ми знов були в своїй кареті ;-) Першим пунктом стало гірське містечко Soller. До послуг численних туристів - старенький поїзд, котрий курсує від Пальми до Сольєру. А по місту - отакий-от старенький трамвай! Пампа-парампа-пампа-парампам-пампа-папапам!

А прямісінько в будівлі вокзалу розташований музей-експозиція робіт з кераміки Пікассо та Міро. Вхід вільний.

На центральній площі міста височіє собор, спроектований послідовником Гауді - Бельвером. І, як на мене, це вчувається в архітектурі.

Наступним нашим пристанком стало містечко Deia. Знайомство з ним ми почали з пошуків місця для парковки. Атлічний квест видався: вгледь машину, що виїжджає з численних, але мацьоньких парковок в різних кінцях містечка. Врешті решт - залишили за містом...

Містечко мені нагадало одну нерукотворну великоповерхівку. Загалом острів багатий на рослиність, але тут її особливо багато - цілі оливкові та помаранчеві рощі:

А здавалося, що файні оливки на дорозі не мали б валятись ;-)

Була як раз обідня пора, то ж ми вирішили спуститись на міський пляж. Людоньки, це райське місце!!! Направду, то один з найяскравіших спогадів з усіх поїздок!!!! Шлях до пляжу вже натякав - готуйтесь до краси, курча, неймовірної! Відлуння було е-ге-геееей!

Там, де ти, там, де ми, де відлуння мрій

А ось і пляж Cala Deia...

No comments!

Пфффф... Ви ж мене знаєте,нє-нє-нє, не втримаюсь - тільки одненький ;-)

Знимки не передають бірюзовість та теплоту води; не показують невеличких печер, до котрих рукою доплисти; не дають зануритись всього на метр під воду, щоб познайомитись з усім райдужним сімейством рибок!

А ми можем передати ;-) Здивованих ахів та охів було виголошено безліч того дня! Ще один плюс того пляжу, хоч людей на ньому було вдосталь - він не туристичний. Відвідують його переважно місцеві жителі.

Уявіть як важко було полишити той пляж задля виконання наміченого плану... Адже попереду - Valldemossa (як обіцялось путівниками - місто неймовірної краси). Гммм... Гарне, не сперечатимусь, але опісля бухти - не вразило. Місто має завдячувати Ф. Шопену та Дж. Санд, котрі прожили два роки в цьому монастирі:

Вихваляли вони всю Майорку, а більша частина слави дісталась саме Вальдемоссі. "Небо бірюзове, море синє, а гори - смарагдові... Одним словом - життя тут дивовижне." (Ф. Шопен).