Мрія кожної дівчинки – золоті туфельки)

         Діти ростуть і постійно з’являються нові потреби і запити… Доця давно хотіла ходити на танці і тому ще рік назад зайнялася цим питанням. Минулого року 9 квітня ходили ми на Фестиваль дозвілля, на якому презентувалися різноманітні гуртки; ми там і помалювали, і потанцювали, і поспівали, ну і по фотографувалися…

        Думаю, що фестиваль такого плану досить цікава і, тим паче, корисна подія для дитини, яка має змогу побачити різні види діяльності і дати змогу батькам поспостерігати, до чого ж все-таки тягнеться твоє чадо; а також це чудовий час для сімейного дозвілля)

        Там Влада, та й ми всі разом, заворожено спостерігали за дорослими бальниками, які у шикарних нарядах потішали усіх своїми показовими виступами.

        Вирішили, що попробуємо піти на бальні танці. На виході отримали брошуру із всіма гуртками, секціями і т.п., причому розписано все по районах (дуже корисна книжечка). Це помогло мені знайти клуб спортивного-бального танцю «Естет», куди ми записалися у вересні і до цього моменту успішно із захватом біжимо на чергове заняття).

                                Нагороджені та щасливі)

        В кожному ділі – є свої нюанси… У танцях цих фішок багацько) Одна з них – це танцювальне взуття, купивши яке Влада не знімала його і навіть у ньому спала) Мрія кожної дівчинки для нашої донечки стала реальністю)

                

Нові наряди, нові дипломи, нові медалі)

        Перед кожним турніром доця щодня питає: «Мама, а то вже завтра в мене виступ?» І настрій піднімається, і ти рада, що і дитина занята, та й  мама теж (треба спіднички, платтячка, зачіски, туфельки). Напевно всі батьки хочуть задовольнити свої недовершені колись амбіції, головне – щоби то дитині подобалося! Тішусь, що у нас це на даному етапі вийшло)

        Розминаюся…(на останньому турнірі 31.03.2012)

        От у мене хіба постає питання: що ж робити з медалями і дипломами? З такими темпами за пару років – то буде велика пачечка)))

 Luchik