Альпи: Ride, eat, love… repeat!!!

Ride…

Тепер я можу розпочинати лік не лише просто відвіданих країн, але й прокатаних)))

Отож, після український Карпат, польских Татрів та Фінляндії настала черга французьких Альп!

Flaine (http://www.flaine.com/en/winter/decouvrez-flaine-en-winter-1.htm) – 16-18 березня сього року – я втрапила до казки з моїх мрій!!!

141 траса (в загальному 265 км чистого задоволення), 69 ліфтів, 3-ох метровий сніговий покрив на вершинах до завершення сезону!!!!

І це ще не все!!!!  З вершини Les Grandes Platières (2500 м) відкривалась з-ніг-зшибаюча панорама на Le Mont Blanc, Aravis, Belledonne та Jura massifs...

Ота найвища гора позаду мене – то і є мая прєлєсть - Le Mont Blanc!!!!!! ААААААААААААААААААА!!!!!!!!!!!!!!!!!! Я досі не можу втямити, що я там побувала!!!!!!! А як описати відчуття катання, коли траси не в кількасот метрів, а в кількасот кілометрів; коли траси настільки широкі, що жодні інші людиська не порушують твого внутрішнього спокою!!!!!!!! Як на мене Чішао (дівчинка з нашої програми, котра на лижах стояла всього певно втретє в житті) була абсолютно права, коли казала, що катання – це як медитація: ти не думаєш ні про що інше, окрім самого спуску, окрім контролю над м’язами та своїх відчуттів. І коли ти не боїсся на когось наїхати або що на тебе хтось наїде, мозок отримує шалене задоволення!!!!!!!! До речі, шоломи (попри всі заходи безпеки на спусках та всю небезпеку самих спусків) не є обовязковими...

По приїзді природним чином утворилась четвірка увєрєнних: Анду – француженка мадагаскарського походження, Полі – угорець, Я – полярний медведик і Татьяна – росіяночка:

Отож наша team проторювала переважно червоні схили (один з котрих з відповідною назвою «Мефістофель» був проторений моєю башкою – зате я переконалась, що маю мозок, бо відчула як він потеліпався там собі об стіночки черепа), котрі як на мене дорівнюють нашим чорним трасам на Буку. Тут градація, до слова, на чотири типи: зелені, сині, червоні та чорні. Чорні – то просто жахіття!!! Мені страшно було навіть просто дивитись на той спуск, коли ми проїждали над ним на підйомнику... Але шалених було вагон... За тих кілька хвиль ми повиділи кількох відчайдухів, котрі неслабонько навернулись.

За три  дні в Альпах ми застали три абсолютно різних погоди, але оскільки в природи не буває поганої погоди, нам це нічим не завадило.

День перший – тепло, сонячно та безвітряно

Файно що саме в перший день ми здійснили спуск 14-ти кілометровою трасою. Вона спеціально продумана для огляду усіх краєвидів:

Струмочків та водоспадів:

Та скель:

День другий – їжачки в тумані

День третій – сніг паде,

причому настільки щільний, що важко розгледіти щось на відстані кілкьох метрів:

За такої кількості снігу рельєфу напросто не було видно... Катання виглядало отак-ото:

Враження ніби їдеш по пласкій поверхні, тільки якогось милого тебе то заносить, то ти підстрибуєш, а то й летиш невість куди)))) Хех, зате всі спуски були наповнені купою неочікуваних сюрпризів.... Але спинятись все рівно не хтілось...

Цієї подорожі в мене новий рекорд – найвища точка, з котрої було здійснено спуск – 2561 м – Tete des Lindrars:

Eat... Love...

Eat and Love в мене злилось в одне велетенське «Обожнюю французьку кухню!!!!»

В перший вечір ми навідались до місцевого національного ресторанчику, в меню котрого було «всьо майо радноє» - бульбочка, м’ясце і купа смачнючого сиру!!!!

Я замовила страву "Raclette", котра складалась з мясної нарізки, діжечки вареної картопельки і окремо в тарілку накладався (досхочу до речі) при тобі ж зплавлений сир:

Сам процес плавлення сиру був мені схожий до горіння свічок:

До другого вечора ми встигли достатньо надихатись французьким повітрям, щоб і себе відчути майстрами кулінарії;-) І ось що з цього вийшло:

На столі представлений карнавал страв «Дружба народів»: французький аперитив «Кір» (суміш 1 частини смачнющого лікеру та 6 частин білого вина "Aligote"), французький «Tartiflette», угорське «Лечо», овочі по-східному, французькі смажені ковбаски і т.д. Але не хвилюйтесь – жодного секрету української кухні я не відкрила... Я нагло відпочивала))))) Зате опісля з Альоною замутили такий глінтвейнище, котрий всіх повалив з ніг))))) ггг

Repeat…

Дуже на це сподіваюсь!!!!

Закінчуючи цей пост відчуваю той самий смуток, що і покидаючи Альпи... Але зате завдяки посту змогла ніби ще раз там побувати))) Сподіваюсь, що і у вас виникли схожі відчуття.

Medvedyk