Йо-хо-хо і пляшечка з Порту (Porto - Matosinhos - Vila Nova de Gaia)

Моя 21 країна - моє 21-ше здивування... Ну й жорстоко ж я помилялась, як думала, що Мадрид - то місто протирічь. Порту - ось де контрасти на кожному кроці. І про них краще не написати, а показати...

Єдине, чого не передаси знимком - то це постійний супровід усіх твоїх думок та розмов коментарями від чайок. Вони справжні володарі Порту!

Історія міста стара як світ (практично в прямому сенсі). І видно ту історію на кожному кроці...

Але складається враження, що мешканці того не цінують, і лишень погіршують ситуацію.
Бо не можу я повірити, що в місті, котре є єдиним законним виробником Портвейну, та й котре є портом на Атлантичному океані, немає коштів взятись за голову і почати зворотній відлік для понищених будівель.

Деякі будівлі та споруди вражають своєю імпозантністю та величністю,

Igreja de Santo Ildefonso

Найгарніша церква Порту - Igreja de Santa Clara

Собор-фортеця... Отаке-от незвичне поєднання... Суміш кількості стилів у цьому ансамблі зашкалює! 

Міст Luis I, спроектований учнем та компаньйоном Г. Ейфеля

але зовсім поруч них можна віднайти цілковито зруйновані, але тим не менш обжиті, будинки.

Отак і живуть...

Тиняючись в пошуках цікавинок, ми натрапили на церкву, котру обжили безхатченки

Проте, позитивно вражає райдужне різнобарв'я вулиць!

особливо вздовж набережної Дору:

Сонце додає усьому барв!!!

Хоча дахи міста вражають стабільнішою кольоровою гамою ;-)

А оце вже краєвид зі сторони містечка Vila Nova De Gaia... До того ж усі ближні дахи належать численим виносховищам виробників портвейну

Ще одна цікавинка Порту - то, звісно ж, океан! Усією береговою лінією від міста до Атлантичного розташувалась купа рибалок. Та океан був не в гуморі, і жодного рибалку зі здобиччю ми не зауважили...

А ця злосна чувіха мене просто потішила :-)

І, врешті-решт, будьте обачними! Ми лишень ввечері, та й то цілком випадково, допетрали, що тут інший часовий пояс!

Вечір ретушує усі недоліки... 

Подорожнім:

Від подруги з Порту, що також працює на нашій програмі, достеменно знаю найсмачніші страви і найкращі ресторанчики, котрими бажаю поділитись з Вами...

Найкраща кав'ярня - "Majestic" - вона звісно не з найдешевших, проте кава вартує приблизно однаково усюди.

Найкраща кондитерська - "Padaria Ribeiro", в котрій ви обов'язково мусите скуштувати:

Bolos De Bacalhau, Pataniscas de Bacalhau (рибні снеки);
Pastel de Chaves (випічка з м'ясцем);
Pastel de Natas (тістечка);

Зі страв:

Francesinha. Ті португальці - генії! Вони вигадали обгортати сиром сендвіч (начинений різними ковбасками та м'ясцем) і заливами його смачнючим соусом! З рецептом приготування ви можете ознайомитись у моєму смаколичному блозі - http://poljusy-smakolyk.blogspot.nl/2013/04/francesinha.html.

Rissois De Carne (типу вареників з м'ясцем)

Bacalhau A'Dilma (тріска)
Chouriso Assado

Рекомендації щодо ресторанчиків маю лише для Matosinhos:
"Don Peixe"
"O Xarroco"
"A Chalandra"
"Lais De Guia"

Смачного Вам перебування в Порто ;-)

14-16.03.2013

Medvedyk

Подарунок весни (Herzogenrath - Aachen - Carolus Thermen)

Минулого року ми з Катьою саме 9 березня були в Пізі та Флоренції (http://poljusy.blogspot.nl/2012/04/pisa.html, http://poljusy.blogspot.nl/2012/04/firenze.html). Цьогоріч ми зробили собі подарунок на свято весни дещо іншого спрямування ;-)
Подарунок не так нам самим, - як оточуючим... Адже завжди приємно бачити усміхнених, квітучих і оновлених панянок?

Отож, ціллю нашого дня були відвідини Термальних басейнів. Але щоб насолодитись королівським відпочинком (терми мають підпільну назву "Ванна Королів") сповна, ми вирішили спочатку змучитись як кріпаки.

Дорогою до Aachen (алокації терм), ми заскочили в Herzogenrath. Мацьоньке містечко, котре ви не знайдете в жодному путівнику. Проте, воно ще той кекс.

Історично він разом з сусіднім  були одним містом,  а тепер їх розмежовує кордон між Німеччиною та Нідерландами. А найсмачнішим цукатом в кексі є замок:

хоча жодних історичних відомостей про нього я, на жаль, не відшукала...

Прогулянка історичною частиною Ахену теж видалась не надто тривалою. Must-see споруда -    неосяжний Кафедральний собор.

Саме в ньому відбувались найвизначніші події за часу правління Карла Великого, тут він і спочиває...

Хоча особисто мене собор вразив іншим: його багаторівнева стеля оздоблена мозаїкою,
що не є пересічним. Катя нагадала мені лише одну бачену нами подібну споруду - Софію Київську.

Готична та велична міська ратуша також вражає.

З ознайомчою прогулянкою покінчено, - тепер щодо терм. Особливо потішило їхнє розташування - посеред парку, недалечко від центру міста.

Теплі мінеральні джерела були винайдені тут ще кельтськими поселенцями. Бальнеологічна слава посприяла створенню "санаторію" легіонерами Древнього Риму. А найцікавішим гостем був Казанова.

В комплексі також розташована купа саун. Але в Європі вони теж зі своїми особливостями - спільні і переважна більшість людей не гребує оголеністю натури, так що вважайте.

Бац, і 3,5 години в термах минули.
Прооте, сюрпризи на цьому не скінчились... На виході вручили тюбик, котрий я чомусь автоматично зарахувала до рангу крему для рук і, звісно ж, відразу ним і скористалась... Лише в поїзді дорогою домів побачила, що то була маска для волосся. Халепа суцільна зі мнов ;-)

Отож, вийшло в нас таке-от поєднання корисного з іще одним корисним!

Подорожнім:

Сайт терм - http://www.carolus-thermen.de/go/bad_aachen/english.html.

09.03.2013

Medvedyk

Швейцарська Лебедина Пісня (Geneve - Montreux - Evian)

Останній свій день в Швейцарії ми приділили на Женеву та околиці, а саме на Женевське озеро.

Давайте почнемо з гидкої пігулки, а вже потім перейдемо до десерту за слухняність. Вкрай несмачною пігулкою виявилась сама Женева. Я її для себе відмежувала геть з Швейцарії і долучила, певно, до Франції. Принаймні, контингент мешканців міста такий же різнобарвний як і в Парижі. Ніби й нема що додати. Хіба те, що ми сподівались на позитивні враження від фонтану Jet d'Eau. Але буквально з дня нашого перебування в Женеві він був закритий чи то на реконструкцію, чи то на зимову сплячку.

Тут мав бути фонтан...

Звісно, мене б дуже потішили оглядини адронного колайдеру, - але довелось вдовольнитись краєвидом сотень яхт вздовж берега озера, котрий від того виглядає як дошкульний їжак.

Тож, досі маючи діючий Пасс по Швейцарії (http://poljusy.blogspot.nl/2013/01/blog-post.html), довго часу не гаючи, ми рушили потягом вздовж північного берегу найбільшого альпійського озера, а вірніше - вздовж швейцарської рів'єри. Хоч краєвиди кардинально не змінились, від них усе ще неможливо було відірвати погляду.

Приїхавши в Montreux, ми змінили транспортний засіб і вже автобусом рушили до замку Chillon. Замок, котрому заледве тисячоліття, завдяки розташуванню, протягом століть був стратегічним об'єктом.

Здається, буцімто замок розташований на землі, проте він вибудувався на скельному плато, і з сушею його з'єднює місточок.

Люди кажуть: "Щасливий той, хто, для того щоб повечеряти, бере із собою закордонний паспорт"... Того дня ми були щасливими!

Ввечері ми сіли на пароплав з Лозанни до Франції, а саме в містечко Evian-les-Bains. До сих пір я гадала, що то лишень назва мінеральної води... Ба ні, то ще й курорт. Тож в Evian ми притусили з цілком визначеною ціллю - поїсти нарешті по-людськи. Evian, в свою чергу, стрів нас не надто приязно - усі ресторанчики пропонували лише дрінки, а кухня була закрита. Та й дарма, бо згодом ми таки надибали італійський ресторанчик, в котрому за 10 євро отримали мега-порцію грецького салату, смачнючої пасти, кави та ще й тірамісу. Оце так палітра країн вийшла в одному абзаці! 

Не можу попрощатись з Швейцарією, кажу "До побаченя" з надією на тиху старість в якому-небудь глухому куточку цієї країни.

06.11.2012

Medvedyk

Мадрид - Семизіркове Місто Протирічь ...

Місто зі сплячим настроєм та сніжною погодою 28-го лютого, але з настроєм пташиного ринку та з +14 1-го березня:

 Palacio de Communicaciones

Місто з вартістю квитків на корриду від 5 євро,

Plaza de Toros de Las Ventas - місце проведення кориди

з квитками на матч "Реал"-"Барса" - від 75-ти євро (до слова, в сувенірних лавках атрибутики "Барси" в рази більше, аніж "Реалу"), але з безкоштовним сюрпризом - "Rally de Espana Historico" з купою мацьоньких Ferrari та Porsche.

 То так страшно було, як одна з них потім прогнала повз нас ледь не зі швидкістю світла.

Місто з купою безхатченків (їхні намети з ковдр та іншого приладдя, такі як ми в дитинстві будували між гілками дерев на подвір'ях, або й просто між стільців в хатах, розташовані ледь не біля кожного супермаркету чи розважального центру), але з кожною другою пересічною жінкою в шубі (навіть при тих самих +14).

Місто з каналізаційними люками та вагонами метро з 7 зірками.

Місто, в котрому автобуси їздять зі швидкістю світла, а літак, приземлившись, ще пів години (я не перебільшую) кружляє перш ніж "припаркуватись".

Місто з палацами в парках,

Кришталевий палац в парку Ретіро

і з вертикальними парками на палацах

Vertical Garden

та справжніми тропічними садами на залізничному вокзалі Atocha:

Місто зі спустошеною центральною площею Plaza Mayor,

але з кілометровими чергами до собору або до музею Прадо (в час безкштовного відвідування).

Місто з більшою кількістю музеїв, аніж соборів.

Один з небагатьох побачених соборів - The Church & Cloisters of San Jerónimo el Real

Місто - не Париж, а з Версалем ;-)

Місто, котре таки розташоване по різні сторони кордону з Барселоною ...(http://poljusy.blogspot.nl/2012/04/blog-post_04.html, http://poljusy.blogspot.nl/2012/05/absolutelly-love-love-love-love-love.html, http://poljusy.blogspot.nl/2012/05/blog-post_28.html)

Ба навіть паелья смакує тут інакше...

І лишень в одному Мадрид однозначний - він вірний тому ж символу, що і я...

"Ведмежа^2 і суничне дерево"

Саме таким ми побачили та вподобали собі Мадрид.

28.02-02.03.2013

Medvedyk

Бенілюксівський week-end (ч. 1)

Ми з Даною злими та невиспаними совами, а Наталочка кумедною та натхненною, рушили суботнього ранку в Льєж. Завдяки новітнім і не дуже технологіям час минув швиденько.

Перша ситуація більш ніж стандартна завдяки мережі WI-FI в голандських поїздах і вона кардинально міняється опісля перетину кордону. Смартфони, айфони та андроїди уступають місце книжкам, і навдивовиж не електроним!

На щастя, я не очікувала чогось особливого від Льєжу, отож йому не вдалось мене розчарувати. Місто - неоднорідне з купою новобудов в центрі, котрі створюють атмосферу індустріальності, а не довгої історії, що тягнеться з 558 року. Особливо це вчувається з гори Bueren.

А між тим, задля такого от сюрпризу довелось подолати 406 сходинок.

А відчайдухи помолодше долали їх навперегін ;-)

Звісно також запам'яталась центральна площа, але лише завдяки створенню оманливих вражень. Забачивши її, здається, що площа св. Ламберта - то щось надзвичайно витончене та химерне. Наблизившись, ти розумієш, що це всього лишень сірий та похмурий палац князів Єпископів.

А раніше на цій площі височів собор св. Ламберта. Нині його колишня територія відзначена залізними стовпами, котрі спершу нас здивували своєю недоречністю.

Головний собор міста також не справив на мене належного враження...

Можливо мені просто вже досить подорожувати?..  А то вибагливою стаю, мене все важче здивувати.

Хоча певно й сама суть подорожей не в тому аби побачити якусь надзвичайну споруду чи пейзаж. Суть в дрібницях - в чуваку, котрий щось загубив і в прямому сенсі облазив навкарачки кожен люк:

в нових способах переселення:

в хатніх тваринках:

і кумедних скульптурах:

Трохи потішив мене і музей Aquarium.

Справжнісінькі акулятка

А рибки просто заворожували і здавалось, що на них можна гледіти вічно. Як заставка на десктоп, нє? ;-)

Загалом в тому музеї вагон всього цікавого, але ми не дуже вписувались в дитячу аудиторію відвідувачів.

Зустріч двох Умок

Але Льєж не був сьогодні нашим Final Destination. Ми збирались провести вихідні в Люксембурзі (моя 20-та країна і перше й останнє (за неіснуванням інших таких в світі) герцогство). Але оскільки виявилось, що наші квитки не мають обмежень по часу вздовж маршруту, ми скористались можливістю здійснити отаку-от проміжну зупинку на теренах Бельгії. А в Люксембурзі я ось вже півтора роки як мріяла побувати... Тож наближаючись до Льєзького вокзалу я була в передчутті!!!

Ще зранку глянувши на той вокзал, здавалось що він мені винесе мозок. Конструкція ще та!..

Мільйони металевих арок в руках Сантьяго Калатрава утворили епічну споруду. Котра вочевидь не лише мені прийшлась не до смаку. Увійти до вокзалу нам не дозволили, повідомивши, що він замінований. Ми не здивувались... Хіба ж може хоча б одненька подорож минути без пригод? ;-)

Файно те, що все файно скінчилось і таки за годину ми вже мчали до Люксембургу.

Medvedyk