Левен - маленький бельгійський сюрприз!

Життя вміє робити неочікувані сюрпризи. З рок-фесту (poljusy.blogspot.com/2012/07/rock-werchter-rock.html) ми їхали в Левен виключно задля закупок хавчика (оскільки з Werchter в Leuven завдяки відмінній організації щоп'ять хвилин відправлялись безкоштовнгі автобуси), а виявилось, що місто приязне, затишне і таке-таке, щоб все було гарно :-) Ми офігіли, як повиділи настільки елегантну площу з міською ратушею!!!  

І за час прогулянки враження лише примножувалось... То ж тре так!

Звісно, якщо брати картину в загальному - то місто класичне для Бельгії, але ефект несподіванки зробив своє діло. А містечко, насправді, виявилось університетським центром Бельгії. І логічно, що в такому випадку, центарльна бібліотека міста займає також почесне місце в Левені. И на перший погляд вона досконала, правда ж?

Якби не одне "Огооооо". На цій гарнющій площі якогось дива було споруджено отке-от... Язик не повертається назвати це пам'яткою культури. І тим не менш, знову ж таки місто нас здивувало:

До чого то тут????? Хто знає - зголосіться :-)

І останнім сюрпризом був смачний обід. Хоча, правду кажучи, нам сподобалась лише зупа з купою смачнючого духм'яного хліба (в Голандії такий фіг знайдеш:-((( він тут як паралон). Але, щось мені підказує, що якби ми ненажерлись того хліба, то другі страви теж зацінили б ;-)

Національна бельгійська страва - м'ясні кУльки в томатному соусі з картопляними крокетами 

Подорожуючим:

Раджу всім, хто відвідуватиме відомий Л'єж, відвідати і маловідомий Левен (півгодини їзди електричкою).

Medvedyk

Rock Werchter - rock, намети, літаки...

Фестиваль Rock Werchter можна сміливо назвати Фестивалем "в повному розквіті сил" - йому виповнилось 38 років, тільки що тут йдеться про любов зовсім не до варення  :-)!!!

W означає Werchter ;-)))))

Їдучи самими дівками,

Дощ нас не лякає: замутили квест
"Місія залізти втрьох в один дощовик можлива!!!"

та й маючи деяке уявлення про рок-фести, правду кажучи, мені було трохи не по собі. Та й дарма. Більш адекватного збіговиська 139 тисяч!!! людей я ще не виділа. Звісно, були й винятки,

           

але вони лише підтверджували правило! 

Переважно люідшки розташовувались на травичці,

хоча фішкою було влягання не на каремати абощо, а на різні надувні предмети ;-) Хто з надувними качечками, хто і погламурніше - з надувними або ж розкладними кріслами. Одним з найяскравіших шоу було намагання чувіхи ну не зовсім в літах, але й не першої свіжості "з-за допомогою маси свого тіла в коротенькій суконці та червоних чоботах" здути одне з таких крісел.

А найбільшим щастячком було отак ото розлягтися-розсістися на трвичці, задерти голову догори та й слухати... зачасто вперше чуті гурти... а по небу - літаки... вагонами!!! Брюсельський аеропорт Charleroi недалеко... і вони, хто з піке, хто далеко-далеко, а хто й зовсім низько проминали нас. І все мені цікаво було, що думають оті люди з ілюмінаторів? Особливо ввечері, коли всі сцени світяться, феєрверки і т.д... Ото грандіозно та пишно когось вітала з прильотом бельгійська земля.

Чотири дні, три сцени

Головна сцена

Сцена друга - The Barn

Сцена третя - Pyramid Marquee

та Line-up з 81 виконавцем!!! Між сценами часами хотілось розірватись, аби всюди встигнути. Минулого року фестиваль був відзначений за найкращий Line-up... З нетерпінням чекатимемо цьогорічних результатів. І жодного разу я не пошкодувала за пропущені трансляції обидвох півфіналів та фіналу Євро 2012!!! А то вже має багато про що вам сказати))) хіхіх

Для ночівель ми обрали кемп. Нам вдалось ще потрапити до одного з найзручнішим розташуванням. Всього було 5 кемпів, котрі розташовувались приблизно в кілометрі від сцен... В кілометрі тотальних сміттєзвалищ, котрі більшості людей (з явно не слабкими нервами) слугували їдальнею.

В кемпах тішила постійна наявнісь води - були замучені "водопої-водомиї" і за окрему плату пропонувались душі. Якогось лисого, вони виявились з холодною водою та струменем води, котрий далі кахельної стіни, на котрій він же ж й розташовувався, не сягав. Отож, все що можна було помити в такому душі - то хіба п'ятки! Ну і щоб ще трішки поскаржитись - вночі неможливо було заснути допоки на сценах ще щось діялось (певно стояли якісь колонки в кемпі з головної сцени), а вночі там діявся переважно транс, і з самісінького ранку починались саунд-чеки.

Але загалом організація дивувала. Черг навіть в останній день на вході на територію фесту не наблюдалось, хоча тре було пройти крізь дві "стадії": обшук та сам вхід зі скануванням попусків. Отож, перший день!!!

Привальохали ми прям з офісу, тому не втрафили на The Maccabees та Blink-182.

Garbage

Порвалаааааааа!!! Кращого початку для нашого перебування на фесті годі придумати. Чувіха настільки самодостатня, що я не могла відірвати погляду від неї, як мале кошеня від пір'ячка. Смішно певно, але перше, що кинулось в очі - її зморшки, проте за пару сек її енергія та подача кожної пісні примусили зачаруватись цілісністю її вигляду.

The Kooks

Через НАДлюдність цього концерту ми пробули буквально пів години, але встигла собі їх вподобати. Файні, милі та романтичні хлопці з Великобританії. Ага, і такі бувають на рок-фестах.

День другий був по ходу присвячений відпочинку - ніц файного... Хіба так-сяк ще був dEUS - мєсний бельгійський гурт. Але так частенько бувало, що для файного гумору достатньо було того, що то все було живе виконання, а ти нікуди не спішиш, і все файно, і всі файні.

Третій день для нас розпочався з

Nneka

На неї ми спішили за моїм проханням, але на щастя вона сподобалась і моїй мега-роковій Ірці. Відповідно, я не була тлумлена нею за таку ідею ;-)

На вигляд ніби простенький вуличний музикант, але голос дуже потужний. А найголовніше, що чуттєвий і чистий, майже не відрізнявся від відкорегованого всякими прибамбасами з записів!

Наступним ми обрали концерт

Kasabian

Іншого варіанту і бути не могло!!!!

Вони неймовірні!!! То був перший концерт, на котрому ми пострибали))) ггг Шо в дєтствє, курча. Замутили вони було квест - людішки всі повсідались, вокаліст Tom Meighan й взагалі влігся, і на приспів людська хвиля рук, ніг та емоцій взвилась догори. Ейфорія...

Наступні, кого я пам'ятаю, були брітіш

The XX

ото, як на мене, була "унила хрінь". Шось типу Hurts, але по пафосу і манері подання унилості явно програють. Я б їх переіменувала на ВІА "Журбинка".

Regina Spektor

ООООО, то ваще окрема історія... Такого кадру ще не було. Людина-протиріччя:

• 32 роки - виглядає на 50...
• має прекрасний голос (як на мене - то просто створений для джазу) - співає попсу, хоча в вікіпедії написано, що інді-рок. Гиг, шось не знаю як після такого отямитись... Круті інді-рокові такі пісні, практично в кожній з котрих вживаються слова baby, sweet, party, DJ та dance...
• голос ще й дуже потужний, але Регіна в практично прямому сенсі цього слова "жерла" той мікрофон. Я тримала за нього кулаки до останнього))) ггг

А ще в неї, по ходу, є таємничий ритуал. Вірніше, більше він не таємничий, бо ми з Іркою розгадали його з трьох...пісень. Післі відспівування КОЖНОЇ пісні вона відхилялась від мікрофону вправо, перемовлялась з кимсь дуже таємничим (на жаль не видко було з ким саме), підіймала пляшку води з підлоги, відкручувала ковпачок, робила один ковток, закручувала ковпачок, ставила пляшку на підлогу, попраляла ліве вухо, перекладала кучері зі спини наперед, поверталась (нарешті... хоча навіщо вже?) до публіки, казала "Thank you so so much" і бралась знов за "поїдання" мікрофону))) Я люблю гіперболи (ще з тих днів, як математика зазирнула до мене), але, повірте, тут я не перебільшую! ;-)

Останніми на той день були знову ж таки британські

Editors

Не знам чому, але саме в той день вони мені припали до душі. Проте, зара не слухаються мені зовсім... Хоча вже тоді через специфічний голос вокаліста на сьомій пісні, вони стали здаватись капец якими схожими. Але під такий дещо відчуджений, ліниво-тягучий настрій вони заканають! Вони мені такі "лісові" баладові британці... Робін Гуди Rock Werchter'а.

Останній день в основному був присвячений очікуванню...

А очікування завше трохи зводить з розуму. Ото і нас... Зате ми знали, як...

...як правильно заїбашити look. Звинєйте, але з пісні слів не викинеш. Хіба відер бракувало))) Хаха

На щастя, тягнучість очікування завдяки Florence + The Machine та Snow Patrol була перервана.

Florence + The Machine

Такі як завше певно - етнічні... Florence Welch була єдиною, котра "вийшла в люди". Пробіглась босоніж між людьми як ракета))) Дуже гармонійно їхнє дійство виглядало! І завдяки їм народ почав потихеньку ковбаситись нарешті.

Ковбаситись народ продовжив на

Snow Patrol

Я чула їх вперше, але теж сказала їм "Yes".

Їхня музика надзвичайно мелодійна та легка... Одним словом, потішили вони мене. І знову ж таки, порадила їх Іринка.

Ну і ваще ні разу не зацінила я The Cure (перепрошую, але беееееее), Pearl Jam (то саме), Incubus (такого старого, аж мертвого якогось року я ще не чула, і дуже сподіваюсь, що більше й не доведеться почути!!!).

ну і зірки вечора -

Red Hot Chili Peppers

Їхньому виходу передувала годинна перерва в програмі. Людішки потусили за півасіком, а ми за той час спокійно підійшли доволі близько до сцени. За час перерви сцена перетворювалась. Хоча, так ставалось перед кожним виступом!!! Як я вшарила, то кожний гурт самойстійно рішав оздоблення сцени. Kasabian, доприкладу, вивішували свою символіку, Florence + The Machine - оформили сцену дзеркальними факелами та барабанами і т.д... На перців встановили три вертикальних ряди гігантських прожекторів і з обидвох боків сцени - окремо два горизонтальних ряди з десяток прожекторів, кожний з котрих управлявся ВРУЧНУ там же ж підвішено-підсадженими чувачками.

Ну а як Перці вийшли на сцену - я думала, що отут і почнеться людське божевілля. Ба ні... За весь час концерту лише двійко "надто емоційних" молодиків намагались стрибнути певно  вище неба))) Зате самі старічки RHCP мене пакарілі!!!! Вони заполонили усю велетенську площу своєю енергію!! Вони стрибали, ходили на руках, барабанщик підкидав палички до гори і вправно ловив їх і лупасив по барабанах так, що аж серце починало битись в такт!!! Гнали, тішились на сцені як діти, були простими та й ніби просто забавлялись і грали виключно в задоволення!!! І горлали шось на завршення! А барабанщик викинув свої певно на ніц понищені палички в натовп! Оце талант!!! Хоч вже минуло більше двох тижнів, але я досі під враженнями і принаймні зараз не можу згадати жодного концерту, де б гурт, фанатом якого я не являлась, мене отак порвав. Увесь наступний день в офісі замість наздолужування рабатьонки я не могла відірватись від перегляду відяшок з їх виступу, хоч й не найкращої якості. І певно, якщо матиму компанію, то не відмовлюсь від ще одного їхнього концерту. Воно того варте!!!! RHCP!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Ой, шо та понесло мене :-)

Але окрім концертів, в мене є ще одне зовсім дитяче вподобання - шалію від феєрверків. І так після перців бракувало для апогею емоцій салюту :-( Ми вже почали потихеньку продиратись до виходу, але чомусь через правий бік. І тут, як на замовлення, прям над нами почалось ще одне дійство!!! Мерсі тобі Rock Werchter за незабутні емоції та оновлений playlist ;-)

Nneka – Kangpe

Nneka – Don't Even Think

The Kooks – One Last Time

The Kooks – See The Sun

The Kooks – Do You Wanna

The Kooks – Seaside

Garbage – I Would Die For You

the kooks – ooh la

Snow Patrol – Shut Your Eyes

Snow Patrol – Run

Snow Patrol – Just Say Yes

Red Hot Chili Peppers – Ethiopia

Red Hot Chili Peppers – Look Around

Red Hot Chili Peppers – Monarchy of Roses

Red Hot Chili Peppers – Tell Me Baby

Red Hot Chili Peppers – Road Trippin'

Red Hot Chili Peppers – The Adventures Of Rain Dance Maggie

Red Hot Chili Peppers – Give It Away

Red Hot Chili Peppers – The zephyr song

Red Hot Chili Peppers – Around The World

Red Hot Chili Peppers – Dani California

Red Hot Chili Peppers – By The Way

RED HOT CHILI PEPPERS – Under The Bridge

Red Hot Chili Peppers – Otherside

Red Hot Chili Peppers – Scar Tissue

Red Hot Chili Peppers – Can't Stop

Garbage – Sleep Together

Garbage – Run Baby Run

Garbage – Not My Idea

Garbage – Beloved Freak

GARBAGE – Medication

Garbage – Crush

Garbage – Control

Garbage – Big Bright World

Garbage – Why Do You Love Me

Garbage – Automatic Systematic Habit

Garbage – Milk

Garbage – Push It

Garbage – Stupid Girl

Garbadge – Cherry Lips

Kasabian – Fast Fuse

Kasabian – Velociraptor!

Kasabian – Let's Roll Just Like We Used To

Kasabian – Empire

Kasabian – Shoot The Runner

Kasabian – Where Did All The Love Go?

Kasabian – Club Foot

Kasabian – West Ryder Silver Bullet

Kasabian – I.D.

Kasabian – Switchblade Smiles

Kasabian – Days Are Forgotten

Kasabian – I'm on fire

Kasabian – Secret Alphabets

Medvedyk

Milano - квадратними очима на місто моди

Опісля сюрпризів попередніх трьох днів (poljusy.blogspot.com/2012/07/hiking.html та http://poljusy.blogspot.com/2012/06/gran-paradiso.html), нарешті все ніби-то йшло за планом. Прокинулись, поснідали (сніданок був не менш насиченим аніж вечеря) і за 20 хвилин до автобусу вийшли на зупинку.

Та автобус щось не намічався. Після такого-сякого спілкування на пальцях з місцевими (англійська тут не надто розповсюджена), виявилось, що сьогодні перший день дитячих канікул в школі і перший автобус буде години за три. На літак навіть з таким розкладом ми встигали, проте хтілось ще й по Мілану потусити. Тітонька з готелю та ще один мєсний намагались вмовити водія з сусіднього готелю підвезти нас до Аости, проте він виявився не таким доброзичливим. Лишився єдиний варіант... До поїзду залишалась година часу і всього пів години машиною... Почали стопити. 

З нашим то щастям ви вже маєте здогадатись чим скінчилось - ми запізнились рівно на 4 хвилини :-)))))))))))))))))) Але ми ж не здаємось!!! Встигли на автобус, котрий доправив нас до Мілану навіть швидше, аніж це зробив би поїзд. А ще автобус нам подарував неймовірні 1 годину і 20 хвилин запаморочливих пейзажів. За цей період я нарахувала 17 фортець та замків, котрі розташувались на схилах.

Остання година поїздки не відрізнялась таким розмаїттям, зате виникла нагода подрихнути))) хіхіхі

По приїзді, перша будівля, на котру ми наштовхнулись, була ось ця "сіра"та непримітна споруда:

Виявляється, що про будівлі, як і про людей, не можна робити висновки з зовнішнього вигляду. Це будівля славнозвісного оперного театру La Scala. А навпроти нього діялось Шось...чи то шось діялось...

Проте нас це Шось вочевидь не зацікавило:

А, перетнувши цю площу, раптово потрапялєш, як якась неправильна Аліса у Задзеркаллі, зі світу мітингуючих простих людей до фешенебельної галереї з бутіками найвідоміших брендів. І котрий з тих двох світів справжній???

Хто його зна, але Алісу цей світ привабив більше... І не так яскравістю своїх вітрин, як красою самої Галереї Віктора Еммануїла Другого.

А пройшовши галерею наскрізь на вас очікує нове чудо - міланський собор (Duomo di Milano).

Виявляється, він є другим за величиною готичним собором, опісля севільського. Але як на мене, міланський виглядає значно більшим - певно через його незахаращеність сусідніми будівлями. Севільский собор неможливо оглянути зусібіч (http://poljusy.blogspot.nl/2012/06/seville.html).

На жаль, мене не впустили до самого собору через мої шорти. Не у всіх європейських соборах такі строгі правила, хоча це правильно! Але, пам'ятаю, в Почаївській лаврі, до прикладу, були хустини для тих, хто був вбраний не належним чином. 

Наступна наша зупинка - трамвайна :-) Спершу, повидівши такий трамвайчик ми подумали, що він - щось типу музею.

 Але в його салоні сиділи людішки і ніби чогось чекали. Ми до останнього не могли повірити, що цей трамвайчик діючий. Але перконались в цьому на власні очі аж коли з'явився водії і трамвайчик рушив. Файно, що ми - безквиткові зайці - встигли вистрибнути.

І цілком випадково, завернувши в один з провулків, ми опинились в ще одній відомій частині Мілану - квадраті моди. Як і в будь-якої дівчини, в мене мали б слюнки текти  по всіх тих вітринах, ба ні... Усе, що я відчувала - страшенне рябіння в очах, хотілось вибратись звідти якомога скоріш. А вулиця, ніби спеціально, тягнулась надзвичайно довго, без жодної можливості уникнути цього карнавалу.

Хочу висловити особливу подяку бренду Gucci за тоновані вітрини його бутіку. Нарешті очі могли відпочити...

Ще одна знахідка в Мілані - тільки тут я зрозуміла як використовувати вуличні "водойми"))) гггг

Подорожуючим:

• автобус Аоста - Мілан - 15.5 євро;
• вхід до собору Дуомо - виключно з прикритими плечима та ногами;
• біля Дуомо - найсмачніше морозиво.

Medvedyk

Альпійський hiking (продовження)...

Отож, на перевалі Colla della Rossa ми вшарили, що лажанулись з поворотом (http://poljusy.blogspot.com/2012/06/gran-paradiso.html). А все з причини того, що наш перевал виявився досі заваленим снігом (наш - той, що сніжною доріжкою проклавсь по правій стороні знимки)...

І, не маючи снаряги, голоси щодо його підкорення розділились. Тож, було порішано вернутись до кемпінгу. На щастя, щодо нас не застосував "штрафні санкції" відмінений готель з там того боку перевалу ;-)

Спускатись було куди веселіш - нарешті з'явилась можливість не лише під ноги дивитись, а й роззиратись довкола. А довкола - ... є слова, котрі б описали оту всю красу, але не надто цензурні :-р

А ще відновились наснага до щирих посмішок :-)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

Але найбільше мені запам'яталась кількість гірських річок та струмочків - вони протікали кожною ущелиною!!!! Мені здається, що в Карпатах їх не так багацько.

І вже в котре мені заканало з погодою - усі прогнози віщували суцільні дощі, але нам доводилось думати лише про одне - як би то не обгоріти ;-)

Спустившись, гостинна хазяйка вже раніш згадуваного кемпінгу стріла нас якнайкращим чином: з пивцем і закусками) ггг Пиво тут в нормальних дозах, а не так як в Нідерландах по 0.33, а то й того менше. Та й кухня тут унікальна - не схожа ані на традиційну італійську, ані на альпійсько-французьку. Практично усе готується з додаванням сиру. Навіть не надто апетитна на вигляд рисова каша зі зплавленим сиром була смачнючою!!!!! Так само як і цвітна капуста. Ще одна новинка мого кулінарного досвіду - полента (Polenta) - традиційна страва з маїсового борошна. Смакувала її до купи з гострими ковбасками та шматочками ягнятини. І такого смачного вина, котре було виготовлене саме в цій долині, я ще ніколи не смакувала.

Наступний ранок ми почали з доїжджєння до нашого другого готелю (до котрого мали дійти ще через один перевал з пункту запланованої другої ночівлі). В цьому готелі також персонал відзначився радушністю - нам дозволили заселитись о 9-тій ранку, а не в 12, як це зазвичай робиться, ще й дозволили в трьохмісних номерах жити по-двоє. Той готель - ідеальний для ледачих - хто не хоче йти в гори, може насолоджуватись краєвидами прям з номера:

І після заселення ми вирушили на підкорення перевалу, з котрого планували спуститись лише сьогоднішнім вечором. Без наплічників hiking перетворився на прохолоджуючу прогулянку. 

                 

Цікавинки походу додало те, що останні кілометри до перевалу долати довелось буквально видираючись курумом - кам'яними потоками:

Було мега цікаво. Хоча, оскільки такий досвід отримувала вперше, страху теж пережила доволі - особливо коли тре було ставати на камінь-плитку, котра так і здавалось, зара стане серфом, а не нерухомою безпечною сходинкою. А ще мене навчили горлати "Камінь", як з під ніг щось уривалось ;-) Спочатку виходило або занадто тихо, або занадто пізно, або з недостатнім драматизмом в голосі. 

Отаково, крок за кроком, ми дістались нашого перевалу Col Entrelor - 3002 м. Sula chima monte sono in harmonia kon il cozmo la natura (c).

Краєвиди... ммм.....

Дорогою назад почав порошити сніг, проте це не зіпсувало нашого настрою...

Кумедно вийшло: замість повноцінного проходу через два перевали в нас вийшли отакі собі дві радіалки. Але вихідні вдались на славу!!! І то ще не їхній кінець!!!

Подорожуючим: Наш маршрут вийшов наступним:

• приліт в Бергамо;
• автобус до залізничної станції Бергамо - 2 євро;
• поїзд до Аости - 19 євро і приблизно 5 годин в дорозі;
• автобус до Коньє - 2 євро;
• 4 км пішки до долини Valnontey;
• ночівка в кемпінгу - 13 євро;
• радіалка туди й назад до  Colla della Rossa - більше 20 км;
• ночівка в кемпінгу Campeggio lo Stambecco - 13 євро;
• автобус до Аости - 2 євро;
• автобус до Rhemes Notre Dame - 2 євро;
• радіалка туди й назад до перевалу Col Entrelor;
• ніч в готелі "Grande Rousse" - 38 євро з вечерею та сніданком. Тою вечерею та сніданком цілу армію можна було нагодувати! Дуже смачно і багацько! Про персонал вже писала. В номерах є все, що тре, ще й атлічний краєвид.

Medvedyk