Італійський сюрприз - Бергамо

Колись в дитинстві я обожнювала фільм "Труффальдіно із Бергамо", але тоді те Бергамо звучало як казкове місто в казковому королівстві. Ну та, я була ще та мрійниця ;-)

Згодом я тихенько обурювалась, чому low cost-івський аеропорт не в Мілані, а в якомусь Бергамо...

Та то було до першого реального знайомства з містом. Воно й не дивно чому Бергамо з давніх давен конкурувало з Венецією, а не Міланом чи Римом до прикладу.

Улюбленою місцем стала Citta Alta - "верхнє місто", що досі оточене мурами. Отими мурами, і попід мурами, і над мурами ми довго йшли аби побачити прекрасні панорами.

Не знаю що і нащо ми шукали на тих пагорбах, але врешті решт ми заблукали. Колись давніше то була стандартна для мене ситуація навіть з картою не мати змоги визначити своє місце розташування :D Проте з тих часів минуло кілька років і купа подорожей, що допомогли мені налаштувати чакри за компасом. І тут... а на маєш. Навіть навігатор в телефоні не справлявся з безліччю провулків, що по кільканадцять разів на кожні сто метрів завертали.

 

Але певно ми чимось вгодили древньому містові. Воно привело нас до найсмачнішої та найзатишнішої тратторії в усій Італії (я роблю висновки побувавши в ресторанах Риму, Флоренції, Пізи, Мілану, Венеції та Верони). Виглядає простенько, проте тут тобі і кролятина, і оленина, і полента, і десерти ( http://www.trattoriaparietti.eu/ )

Певно саме цього мені і бракувало, адже опісля обіду я швиденько віднайшла шлях до головної площі міста piazza Vecchia. Отут шия не встигає обертатись за очима, що воліють розгледіти все й одразу.

Фонтан, башти, ратуша, капелла. Важко повірити, що усе це розмістилось на здавалося б мацьопкій площі.

 

Насичені і смачною кухнею, і новими враженнями ми попензлювали до "нижнього міста".

 

Проте, опісля побаченого нижнє місто не привернуло моєї уваги. Хіба його численні пекарні зі смаколиками, котрими ми сповна закупились в дорогу домів до Львова ;-)

 

 

Medvedyk

Дива острова Gozo

Відпустку, проведену на острові Гозо, уся сім'я досі згадує з посмішкою. Каждого дня ми відвідували різні частини острівця. Каждого! Каждого дня! :-D

Одного дня ми майнули до селища Dwejra з найцікавішою, як на мене, природньою "архітектурою" - скелястою аркою Лазурне вікно. На жаль, йому залишилось не довго ;-(
Коли верхівка арки обвалиться, жартівники її планують переназвати Лазурними димарями.

 

 

В будь якому випадку, Dwejra без уваги туристів не залишиться. Адже тут також розташувалось внутрішнє море.

Вважається, що колись то була просто гігантська печера, в котрої з часом "знесло" дах.

Мимоволі виникає питання: чого ж тут все валиться? Ібо історія о. Гозо почалась з пра-прачасів. За 3500 років до нашої ери тут вже розбудовувались (на тисячу років раніше за піраміди в Єгипті!)!

Мегалітичні храми Ggantija вважаються одними з найдревніших рукотворних релігійних споруд (2 місце після месопотамських Gobekli Tepe).

 

З пагорба, що на ньому розташувався комплекс храмів, відкривається масштабний краєвид на Гозо.

 

Десь серед цього краєвиду, на пустирі між двома селищами, на скелястому обриві височіє храм Ta' Pinu. Загалом він схожий на решту храмів Мальтів, розкиданих обидвома островами. Але саме на цьому місці гозитанській жінці явилась Богородиця, і саме цей храм пов'язують зі зціленнями людей, а також виконанням бажань.

Наша матуся теж не втрималась та написала листа, що його лишила в храмі. Йду но попитаю, чи здійснились її бажання ;-)

І каждого дня, каждого! Каждого дня нас всюди супроводжували котиська. Таке враження, що вони на Мальті священні тварини. А що... А я й не проти ;-) 

  

 

 

  Medvedyk