Найліпшіший (с) відпочинок в Warendorf

Поїздка в Варендорф не віщувала чогось екстраординарного, окрім стрічі з Олюською. 

То було дуже важливе! (с)

Але вже в котре переконуюсь, що маленькі містечка можуть здивувати не менш за мегаполіси. В містечку проживає близько 40 тис. населення, а воно примудрилося стати столицею кінного спорту (Національний Олімпійський Комітет з кінного спорту саме тут і розташований!). Коники тут на кожному кроці...

 А одна "кінська сила" вартує 100,000 євро... Як на мене, це ідеальне поєднання - життя в тихому затишному містечку, оточеному річкою,

та потопаючому в зелені (як в прямому змісті,

Думали, що то плантація кропу ;-)

так і в грошовому еквіваленті звісно ж).

От і відпочинок тут відповідний - спокійний і такий душевний! Чи то в пабі за переглядом матчу, чи то на суботньому барбекю. Не часто мені доводилось перебувати в компанії цілком не знайомих мені людей, проте почувати себе комфортно. Щось мені все більше і більше подобається ця країна... 

Проте, вихідні минули...

Прощання на вокзалі

Мандрівнкам:

На жаль, вже вкотре довелось жахатись від суцільних запізнень поїздів. Як подорожуватимете Німеччиною, майте на увазі! Якщо у вас в маршруті намічаються пересадки з одного потягу на інший - обирайте варіанти з пересадкою не менш аніж 15 хвилин, аби зберегти свої нервові клітини. Моїх на цьому полі битві полягло вже немало...

Medvedyk

Якщо сверблять руки…

Буває таке, що ходиш-тиняєшся і не знаєш до чого взятися… От тоді я і сідаю гачкувати… Нитки, гачок і питання: «Мамо, а то для мене?»… Процес… А потім це сплетене докупи з нитками тепло ще й дитина носить)

Модель в шоці)

Моделі вже все одно)

То ще довго?)))

Замучилася...

Власниця) То задоволена, то не дуже…

Luchik

Summertime in Cadzand...

І ніби втомилась вже смертельно від тієї Європи, але як все ж таки тішить можливість сісти в машину і опинитись за годину-півтори в іншому місті чи навіть в іншій країні...
Once upon a time ми вирішили хапнути останні літні денькі на Північному морі. Найтрадиційніший в Нідерланадах спосіб стрітись з Північним морем - звісно ж потусити в Гаагу. Але нам бачте в Гаазі не подобається "перенасиченість" пляжів. От ми й поїхали через Бельгію (через той таки Антверпен - poljusy.blogspot.com/2012/10/antwerpen.html) до практично найзахіднішої точки Нідерландів:

Проте, якось ми нетрадиційно провели той день - спали, їли та читали... Зате під вечір люди порозходились, а за ними й море...

Отут і почалось! Забіги:

Застої:

Застриби:

ЗахОди:

Та заводи... хороводів...

Найцікавіше почалось, як на пляжі з'явились хлопаки з металошукачами ;-) Цікаво, що вони там наловили... А ми зловили найгарніший захід сонця. Досі видимий краєчок сонця набував щохвилини іншої форми - піраміда, Ейндховенська лапмочка Philips, muffin й macaron (надвечір потягнуло певно на солоденьке) на завершення.

Бувай, сонечко! See you tomorrow! ;-)

 Medvedyk

А яким Antwerpen подобається вам?

Щось я вже поїхала по другому колу. Я маю на увазі міста Європи ;-) Хоча й не наміренно... Відвідини Антверпену були від нема чого робити... Зате мені вдалось побачити два цілком різних міста:

І, на диво, різдвяно-вечірній Антверпен я вподобала собі більше. Не лише більше, аніж його літній варіант, але й навіть більш аніж Брюссель. Тільки не подумайте, що причиною цього стало звання світового центру з обробки найкращих друзів дівчат.... Діамантів ;-) Ну і звісно ж не звання другого по величині, опісля Роттердаму, порту Європи.

Як ото вже можна зауважити, місто розташоване на ріці (р. Шельда). Але в місті немає жодного мосту!!! Замість них використовуються підземні тунелі, котрі на мене склали не надто позитивне враження.

Хоча позитивні людішки влаштовують собі вело- та ролико- забіги в тих тунелях. 

Усе місто просочене легендами. Раптово на вулиці можна натикнутись на доволі міцне рукостискання. Проте, ця долоня аж ніяк не дружня, а належить злюці-велетню Антигону. Вірніше, належала йому... Тепер же ж вона лише слугує символом та уособлює назву міста. 

Але то не єдений легендарний велетень. І досі існує ще один велетень-жартівник Довгий Ваппер. Хммм.... Цікаво звідки це в Бельгії стільки тих велетнів наплодилось??? Чи не від добрих сусідів голандців? ;-)

Ваппер і досі жартує, особливо над пяничками (ну нас це не злякало :-р). Цьому велетню пощастило, і його увіковічнено "повністю" на площі перед замком Стен (в перекладі з фламандської Замок Замок - ото атажглі)))) ).

Тож, місто теж має чим здивувати мандрівників. Дивуймося!!!

Medvedyk

Звуки музики Зальцбурга...

Я надзвичайно рідко захоплююсь чимсь чи кимсь з першого погляду. Театр до пори до часу здавався мені дивним і незрозумілим, танці – недосяжними, з математики в початковій школі я мала самі трійки... І так щодо всього... Проте, Salzburg виявився виключенням. Я не змогла розкусити його з першого разу (2010)

і мене шалено тягнуло повернутись. Певно через те, що це місто містить усе, чого я потребую: старовинне невеличке місто з вузенькими вуличками,

смачнючою кухнею й кавою, та ще й оточене горами та гірськолижними трасами (загалом 2200 км різноманітних спусків – м-м-м-м-м). Останнім, на жаль, мені жодного разу не вдалось скористатись, натомість усім іншим я насолодилась досхочу.

Мене перло тинятись, дарма що й всоте, одними й тими ж вуличками, навіть як моя єдина супутниця полишила мене. На диво, стара частина міста змогла цілковито зберегти свою автентичність. Навіть усі вивіски магазинів та бутіків виконані «під старовину».

Особливо потішив логотип McDonald’s. А коли я спробувала простежити вуличку з будинками, для котрих однією з стін служили скелі, вона привела мене в парк на пагорбі.

З його оглядової площадки мені вдалось переконатись, що місто як мінімум на сім восьмих оточене горами. Така собі перлина в гірській ракушці.  

Навіть не хочеться починати оповідати стандартні для опису Зальцбурга згадки про сіль, парки, 

Моцарта і т.д... Усі вони жодним чином не вплинули на мої враження від Зальцбургу (окрім звісно цукерок «Моцарт» - вони просто boooooooombastic ;-)). Єдина стандартна фішка, котра варта уваги й досі як-не-як асоціються в мене з цим містом, – «Звуки музики».

Отак погледівши на знимки обидвох відвідин, розумію, що ані я, ані місто не змінились... Для Зальцбурга це звісно файно, а от щодо мене - ...

So long!

Farewell!

Auf Wiedersehen!

Goodbye!

I leave and heave a sigh and say goodbye!

Medvedyk