Опісля сюрпризів попередніх трьох днів (poljusy.blogspot.com/2012/07/hiking.html та http://poljusy.blogspot.com/2012/06/gran-paradiso.html), нарешті все ніби-то йшло за планом. Прокинулись, поснідали (сніданок був не менш насиченим аніж вечеря) і за 20 хвилин до автобусу вийшли на зупинку.
Та автобус щось не намічався. Після такого-сякого спілкування на пальцях з місцевими (англійська тут не надто розповсюджена), виявилось, що сьогодні перший день дитячих канікул в школі і перший автобус буде години за три. На літак навіть з таким розкладом ми встигали, проте хтілось ще й по Мілану потусити. Тітонька з готелю та ще один мєсний намагались вмовити водія з сусіднього готелю підвезти нас до Аости, проте він виявився не таким доброзичливим. Лишився єдиний варіант... До поїзду залишалась година часу і всього пів години машиною... Почали стопити.
З нашим то щастям ви вже маєте здогадатись чим скінчилось - ми запізнились рівно на 4 хвилини :-)))))))))))))))))) Але ми ж не здаємось!!! Встигли на автобус, котрий доправив нас до Мілану навіть швидше, аніж це зробив би поїзд. А ще автобус нам подарував неймовірні 1 годину і 20 хвилин запаморочливих пейзажів. За цей період я нарахувала 17 фортець та замків, котрі розташувались на схилах.
Остання година поїздки не відрізнялась таким розмаїттям, зате виникла нагода подрихнути))) хіхіхі
По приїзді, перша будівля, на котру ми наштовхнулись, була ось ця "сіра"та непримітна споруда:
Виявляється, що про будівлі, як і про людей, не можна робити висновки з зовнішнього вигляду. Це будівля славнозвісного оперного театру La Scala. А навпроти нього діялось Шось...чи то шось діялось...
Проте нас це Шось вочевидь не зацікавило:
А, перетнувши цю площу, раптово потрапялєш, як якась неправильна Аліса у Задзеркаллі, зі світу мітингуючих простих людей до фешенебельної галереї з бутіками найвідоміших брендів. І котрий з тих двох світів справжній???
Хто його зна, але Алісу цей світ привабив більше... І не так яскравістю своїх вітрин, як красою самої Галереї Віктора Еммануїла Другого.
А пройшовши галерею наскрізь на вас очікує нове чудо - міланський собор (Duomo di Milano).
Виявляється, він є другим за величиною готичним собором, опісля севільського. Але як на мене, міланський виглядає значно більшим - певно через його незахаращеність сусідніми будівлями. Севільский собор неможливо оглянути зусібіч (http://poljusy.blogspot.nl/2012/06/seville.html).
На жаль, мене не впустили до самого собору через мої шорти. Не у всіх європейських соборах такі строгі правила, хоча це правильно! Але, пам'ятаю, в Почаївській лаврі, до прикладу, були хустини для тих, хто був вбраний не належним чином.
Наступна наша зупинка - трамвайна :-) Спершу, повидівши такий трамвайчик ми подумали, що він - щось типу музею.
Але в його салоні сиділи людішки і ніби чогось чекали. Ми до останнього не могли повірити, що цей трамвайчик діючий. Але перконались в цьому на власні очі аж коли з'явився водії і трамвайчик рушив. Файно, що ми - безквиткові зайці - встигли вистрибнути.
І цілком випадково, завернувши в один з провулків, ми опинились в ще одній відомій частині Мілану - квадраті моди. Як і в будь-якої дівчини, в мене мали б слюнки текти по всіх тих вітринах, ба ні... Усе, що я відчувала - страшенне рябіння в очах, хотілось вибратись звідти якомога скоріш. А вулиця, ніби спеціально, тягнулась надзвичайно довго, без жодної можливості уникнути цього карнавалу.
Хочу висловити особливу подяку бренду Gucci за тоновані вітрини його бутіку. Нарешті очі могли відпочити...
Ще одна знахідка в Мілані - тільки тут я зрозуміла як використовувати вуличні "водойми"))) гггг
Подорожуючим:
- автобус Аоста - Мілан - 15.5 євро;
- вхід до собору Дуомо - виключно з прикритими плечима та ногами;
- біля Дуомо - найсмачніше морозиво.
Medvedyk
Немає коментарів:
Дописати коментар