Firenze – ледве-ледве уникли «Синдрому Стендаля»

«Синдром Стендаля» - це тимчасова втрата розуму під впливом шедеврів мистецтва. Виникло це поняття завдяки опису самого ж Стендаля в книзі «Неаполь та Флоренція: мандрівка з Мілану до Реджіо» своїх відчуттів під час відвідин Флоренції в 1817 році. 
А розум у Флоренції й направду є від чого втратити... 
На кожному кроці все просто таки дмухає на тебе історією :-) 
Знову ж таки річка Арно, посередині котрої можна отак-от спроста опинитись:

З цією річкою пов’язаний перший відомий датований малюнок («Пейзаж долини ріки Арно») з автографом уродженця Флоренції - Леонардо да Вінчі.
Через Арно прокладені 10 мостів, 9 з котрих довелось реконструйовувати після Другої Світової.

 Вижив і зберіг свій першопочатковий вигляд лише один - Ponte Vecchio:

Ponte Veccio є одним з двох відомих забудованих мостів (другий – у Венеції). І, дівоньки, не повірете, на мості знаходяться лише мініатюрні ювелірні лавки. Щоправда ціни на їхній товар швиденько вертають дівочу голову на місце ;-)

Зате краєвид з мосту на річку захоплюючий:

Перейшовши міст (шкода звісно, що не по закритій галереї мосту – його третьому поверху) ми практично одразу потрапили до  Palazzo Pitti – найбільшого флорентійського палаццо. І оскільки час вже був обідній – не втримались від філіжанки кави, різномаїття котрої так бракує в Ейндховені. Мрію про всі львівські кав’ярні з їхніми кавами, каппучінами, моккачінами і т.д., і т.д., і т.д....

Ще жодні відвідини Італії не обходились без найсмачнішого в світі морозива!!! А у Флоренції навіть щорічний фестиваль морозива проводиться... Отож втриматись було не реально ;-)

До речі, методом багаторазових спроб та помилок було визначено переможні смаки морозива: мангове, полуничне та фісташкове!!! Навіть горобці не втримались від спокусиJ

Калорії набрали - калорії тре спалювати. Крокооооооооооом руш на підкорення вершин Флоренції для огляду панорами!!!

Хоча прогулюватись Флоренцією навіть без жодної мети також приносило купу задоволення, адже неочікувано можна було віднайти тихеньку вуличку, приховану від туристського ока:

Або райдугу на долоні:

Або затишну галерею:

І тільки відомого кабанчика, котрий приносить щастя, віднайти так і не вдавалось... Нам здавалось, що ми обійшли увесь Новий ринок, але уви і ах - ніц... Проте, ввечері, вже ледь не конаючи від утоми, в пошуках затишного місця для вечері ми раптово таки вгледіли цього хрюшу)))) гггг

По ходу Porcellino (оце саме порося) реально чудасійне... В мене друге дихання на походеньки Флоренцією відкрилось)))) 
На третій день зранечку, встигнувши попрощатись з Флоренцією на площі коло Basilica di Santa Croce:

Нам довелось таки покинути місто, в котрому митці дотепер "ваяють" просто неба:

І тепер хочеться лише одного - будиночка в Тоскані в подарунок ;-)

Саме таку захцянку я загадала, жуючи першу цьоггосезонну трускавку :-р

Подорожуючим:

Добирання з Пізи (аеропорт чи центральна станція) до Флоренції (Stazione di Santa Maria Novella – вокзал розташований в центрі міста) займає потягом Trenitalia до години часу і 7 євро. Ночували ми в «Hotel Garden» (Piazza Vittorio Veneto 8, Порта аль Прато, 50123 Флоренция). Дешево (22 євро за день включно з атлічним сніданком) і сердито. Ледь не впала зі стільця, коли взнала, що цей готель розташований у відреставрованному старовинному флорентійському палаці, котрий за своїх часів був резиденцією королеви Греції))) Отакі ми модні)

Medvedyk