Куме, сьогодні все для тебе)))))!!!!!!

Куме, а пам’ятаєш, як ти на флюгерах сказав: «А напиши пост про Львів... хіхіхіхіх»... А сьогодні такий день, що всі твої бажання мають здійснюватись! Отож... Львів...

Протягом "львів'янських" канікул мене не полишало враження повернення ледь не в дитинство... ніби ми всі студенти, котрі прогулюємо пари і тусимо дні і ночі напроліт.

Ось до прикладу, по ходу як раз в студентьскі роки отак-от в останнє і «куштували Ром-колу», та й зеленими помідорами давно не ласувала) гггг Реально, смішно до сліз було від такої ідеї!

Та й футболом я захопилась теж ніби-то в універі... Тому стандарне попивання нестандарного для нас півасіка з Польщі

Одразу ж ніби налаштовувало на атлічний результат)))

Дякі «Карпатам» за такий файний вечір!!!

А скіки дитячої радості мені принесли "Флюгери" та прості безцільні походеньки-посиденьки Львовом? З цим жодне місто не зрівняється!

Ну і які ж травневі свята в студентські роки без пікнічка?;-)

Мням-мням, знов би затоптала такого... мммм...

А малята тільки допомогли підсилити атмосферу безтурботного дитинства!

Виявляється то так легко повернутись в юність) хіхіхі....

НУ а ти, Куме, просто таки уособлення незгасаючої енергії та пазітіву! Щоб ми без тебе в «Picasso» робили?;-) Навіть камеру пана-фотографа ти зачарував, а ми з Окс – так і лишились на попереду-задньому фоні)

  

Бажаю тобі ніколи не втрачати цієї шаленості!!! Вітаю!!!!!

Місто,  премісто,  прамісто  моє!

Стійбище  людське  з  асфальту  й  бетону.
той  силует  у  вікні  золотому!
Ось  я  проходжу,  і  ось  я  пройду.
Може,  й  навік,  але  справа  не  в  тому  -
Тільки  б  не  танув,  як  тінь  на  льоду,
той  силует  у  вікні  золотому!

Скільки  душа  прориває  тенет!
З  моря  і  суші  -  додому,  додому!
Там,  де  у  мене  є  той  силует,
той  силует  у  вікні  золотому! 
Ось  я  проходжу,  і  ось  я  пройду.
Може,  й  навік,  але  справа  не  в  тому  -
Тільки  б  не  танув,  як  тінь  на  льоду,
той  силует  у  вікні  золотому!
Скільки  душа  прориває  тенет!
З  моря  і  суші  -  додому,  додому!
Там,  де  у  мене  є  той  силует,
той  силует  у  вікні  золотому! 
Скільки  душа  прориває  тенет!
З  моря  і  суші  -  додому,  додому!
Там,  де  у  мене  є  той  силует,
той  силует  у  вікні  золотому! 

Як  там  не  буде,  а  все-таки  є

Ліна Костенко

І велетенське, велетенське, велетенське вам дякую, шалені мої гуляки-друзяки, за те що, не зважаючи на занятість, хатні клопоти і т.д. і т.п., ви мене таки не забули і ЛИШЕ з ВАМИ в мене було відчуття неперервного свята!!!!)))

Medvedyk