Знайомство з Люксембургом почали вже наступного ранку. Ми були позбавлені найбільшої жіночої втіхи - шоппінгу (в неділю тут навіть більшість ресторанчиків не працює, не те що магазини), але натомість отримали купу позитивних "ахів" та "охів". Єдине, що прикупили - то, за звичаєм, відкритки. От лишень більшість відкриток в Люксембурзі - то зображення герцогської родини, а не самої країни.
Найперше, що кидається в очі - багатоповерховість міста.
Існує навіть ліфт між цими поверхами, котрий може опустити вас в квартал Grund.
Ось і сам квартал, з назви котрого вже можна здогадатись, що він розташувався на "підвальному поверсі міста".
А от на "даху міста" куди не глянеш - на кожному перехресті проглядалось щось цікавеньке. Тож ми щоразу поставали перед дилемою: на право підеш - ..., на ліво підеш - ... В результаті ми обійшли кожнісінький метр старовинної частини міста! Навіть двічі. Люксембург, до речі, нагадав мені мій улюблений Зальцбург (http://poljusy.blogspot.nl/2012/10/blog-post.html), хоча скель тут таки менше.
Найцікавіше було досліджувати залишки фортеці Bock, хоча я досі жалкую, що в неділю каземати з протореними в скелі та підземними лабіринтами du Bock, були зачиненими.
Проте найбільшим здивуванням було дізнатись, що будівля-Замок близ мосту Адольфа виявилась звичайнісіньким НацБанком. Було б не зле мати рахунок в тому банку аби відвідувати Люксембург частіше, адже ціни тут позахмарні.
Тож, вгледівши пекарню-кафе "PAUL", котру ми вже випробували в Провансі та Ліллі, сумнівів щодо місця для перекусу не залишилось. Хоча ми налаштовувались лише на чайок з найсмачнішими macarons, меню потішило нас більшим розмаїттям страв з лояльними цінами.
Закінчити як пост, так і трапезу тре було б десертом, але в мене все не як в людей! ;-)
17.02.2013
Найперше, що кидається в очі - багатоповерховість міста.
Існує навіть ліфт між цими поверхами, котрий може опустити вас в квартал Grund.
Ось і сам квартал, з назви котрого вже можна здогадатись, що він розташувався на "підвальному поверсі міста".
А от на "даху міста" куди не глянеш - на кожному перехресті проглядалось щось цікавеньке. Тож ми щоразу поставали перед дилемою: на право підеш - ..., на ліво підеш - ... В результаті ми обійшли кожнісінький метр старовинної частини міста! Навіть двічі. Люксембург, до речі, нагадав мені мій улюблений Зальцбург (http://poljusy.blogspot.nl/2012/10/blog-post.html), хоча скель тут таки менше.
Найцікавіше було досліджувати залишки фортеці Bock, хоча я досі жалкую, що в неділю каземати з протореними в скелі та підземними лабіринтами du Bock, були зачиненими.
Проте найбільшим здивуванням було дізнатись, що будівля-Замок близ мосту Адольфа виявилась звичайнісіньким НацБанком. Було б не зле мати рахунок в тому банку аби відвідувати Люксембург частіше, адже ціни тут позахмарні.
Тож, вгледівши пекарню-кафе "PAUL", котру ми вже випробували в Провансі та Ліллі, сумнівів щодо місця для перекусу не залишилось. Хоча ми налаштовувались лише на чайок з найсмачнішими macarons, меню потішило нас більшим розмаїттям страв з лояльними цінами.
 |
| Смакота естетична! |
 |
| Французи теж топчуть деруни!)) хіх |
17.02.2013
Medvedyk
Немає коментарів:
Дописати коментар