Наш четвертий день в Швейцарії розпочався в Інтерлакені. Село селом, але ми не погребували прогулянкою тихими альпійськими місцинами. Адже Інтрелакен (в перекладі - між озерами, а саме між Тунським та Брієнцським озерами) розташувався практично у підніжжя Юнгфрау - "Вершини Європи" (3454 м.). Ще місто запам'яталось зустріччю з "непересічною", так би мовити ;-), бабулькою, котра півгодини неймовірно гарною англійською розповідала нам історії свого життя і хвалила за нашу жагу подорожей та споглядання природи, на котру більшість просто не звертає уваги.
Ще як Іринка побувала в Швейцарії, я здогадувалась, що Берн - то моє місто! За однією з легенд, котру я звісно ж і підтримую, назва міста походить від ведмедя. І тепер ці наймиліші (хе-хе-хе) створіння є повноцінними володарями міста. Вони усюди... Їхні зображення практично на кожному будинку, їхні фігури прикрашають фонтани:
 |
| На додачу тут ще й видно найдовшу шоппінг-галерею. Тож навіть в негоду в Берні завжди знадеться чим зайнятись ;-) |
Ну й найбільша забава для туристів - то Ведмежі Ями. Звісно ж, хіба це не весело, коли практично в центрі міста берегом річки прогулюються ведмеді?
 |
| Повернувся тим місцем, в котрому він всіх мав. І правильно зробив! |
Люди, схаменіться!!!! Тваринки живуть ледь не в кам'яних джунглях. І такі вони сумні-сумні були...
Окрім цієї ситуації, котра змогла і потішити, і засмутити, місто видалось надзвичайно милим. Старовиний центр розташувавсь ніби як на півострові, утвореним вигином р. Аари (найдовша річка, що від і до розташована в Швейцарії).
До того ж, осінню не мали змоги в тому переконатись, але ходять чутки, що місто є найквітучішим містом Європи. Як мешканці Нідерландів, мені в то вкрай важко повірити ;-)
Наступна зупинка - Тун, до котрого нам неодноразово довелось вернутись ;-) А містечко виявилось з секретом. У випадку війни саме в ньому мають зібратись швейцарці з півдня і розійтись по горах.
 |
| Замок Schloss Thun - символ міста |
 |
| Каралєва осені! гиг |
Ну й не могли ми не відвідати найгарніший замок на узбережжі озера - Schloss Oberhofen. А чи не краса?
Між тим, ця місцевість була одним з осередків боротьби Швейцарії за незалежність. Маючи ще час до нашого автобуса, ми просто насолоджувались краєвидами. І тепер в нас з Ірчик одне на двох бажання: вернутись до тих місцин в старості, коли вже нікуди не поспішаєш, сісти на лаву і просто дивитись, дихати, думати та тішитись кожній миті.
Наступна частина дня присвячувалась вимушеним переїздам: поїхали в Тун, аби звідти дістатись Інтерлакену, взяти наші речі і майнути на ночівлю до Женеви. Логістика відпочиває :-р
05.11.2012
Medvedyk
Немає коментарів:
Дописати коментар